Глобальна цифровізація як виклик суб’єктам наукової та науково-педагогічної діяльності в Україні: концептуальні проблеми і шляхи їх вирішення

Анотація

У статті висвітлено концептуальні проблеми вітчизняних суб’єктів наукової і науково-педагогічної діяльності (ННПД) на тлі глобальних цифрових трансформацій, актуалізовано проблему існування цифрового розриву, обумовленого неможливістю їх приєднання до складних цифрових метасистем. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи абстрагування, аналізу і синтезу, порівняння. Джерельною базою стали звітні документи про виконання наукових проєктів, статистичні дані офіційних і комерційних структур щодо напрямів і обсягів цифровізації. Дослідження показало, що попередній етап глобальної цифровізації характеризувався її поширенням на всі сфери життєдіяльності, переходом до нової технологічної реальності та загостренням проблем, пов’язаних з адаптацією до неї. Обсяги і різноманітність даних та інформації, зокрема у сфері наукової та науково-освітньої діяльності, зростають величезними темпами, але окремі вітчизняні суб’єкти ННПД не мають можливостей для створення матеріально-технологічної бази, необхідної для їх оброблення, накопичення і зберігання. Усі значимі фундаментальні наукові результати як у природничих, так і в гуманітарних науках зараз отримуються за допомогою великих цифрових систем — суперкомп’ютерів, технологій штучного інтелекту, штучних нейронних мереж. Цифрові технології найбільш ефективно проявили себе через явище науково-технологічної конвергенції, яке характеризується стрімкими темпами зростання наукової складової та її перетворення на науково-технологічну. Планування, організація і проведення наукових досліджень сьогодні неможливі без інтеграції наукових проблем із цифровими технологіями, призначеними для оброблення, зберігання і накопичення наукової інформації, які дедалі більше ускладнюються, подекуди перетворюючись на потужні цифрові метасистеми. Рівень цифровізації більшості вітчизняних суб’єктів ННПД переважно є базовим та обмежується комунікаційною компонентою (доступ до мережі Інтернет, засобів комунікації, електронних баз даних, ЗМІ), що не відповідає світовим тенденціям. Зроблено висновок про актуальність подальших досліджень рівня цифрового розриву у вітчизняних суб’єктів ННПД, спрямованих на пошук можливостей їх приєднання до цифрових метасистем в умовах прискорення цифрових трансформацій.