Еволюція економічного контексту положень окремих законів України у сфері науки та науково-технічної діяльності

Анотація

Однією з важливих проблем законодавчого забезпечення науки в Україні є ефективність методів аналізу змістовності нормативно-правових актів. Тому метою статті є визначення економічного контексту окремих законів України у сфері науки та науково-технічної діяльності за допомогою лінгвостатистичного підходу до аналізу законодавчих текстів шляхом виділення в них ключових економічних термінів. Для реалізації мети дослідження використано розширений алгоритм лінгвостатистичного визначення подвійного тематичного ядра законодавчого тексту, який охоплює переважну кількість економічних термінів, що містяться у законодавчих текстах. Для вирішення окремих завдань дослідження використовувалися наукознавчий, лінгвостатистичний, наукометричний та статистичний методи. Для визначення еволюції економічного контексту окремих законів України у сфері науки обрано базовий закон про науку України (три його редакції: «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13.12.91 р., «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 22.12.98 р., «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.15 р.), а також Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. та його чинна редакція від 05.12.2012 року. Еволюцію економічного контексту базового закону України про науку досліджено на вибірці 17 економічних термінів (програма, розробка, проект, фонд, кошти, пенсія, технологія, техніка, економічний, експертиза, інноваційний, підприємство, продукція, власність, бюджет, фінансування); Закону України «Про інноваційну діяльність» — на вибірці з 13 термінів (інноваційний, проект, кошти, бюджет, фінансово-кредитний, фінансовий, програма, комунальний, продукт, експертиза, продукція, податок, підприємство). В обох випадках частина термінів має не тільки загальноекономічний, а й науковий зміст. Зроблено висновок, що застосування лінгвостатистичних підходів для наукометричного аналізу законодавчих текстів дозволяє виділити основний та неосновний, або пріоритетний та непріоритетний (вторинний), тематичний контекст їх змістовності. Подібний підхід до аналізу законодавчих актів можна здійснювати в автоматичному режимі після написання відповідних програмних алгоритмів, що дозволить зменшити вплив людського чинника при аналітичному розгляді законодавства. Цей метод буде дуже доречним тоді, коли закон знаходиться на етапі законопроекту, між першим і другим читанням: автоматизований лінгвостатистичний підхід дозволить швидко побачити, як змінюється основна тематична спрямованість закону після внесення поправок, і дозволить значно скоротити час ухвалення закону.