Суб’єкти науково-освітньої діяльності в Україні: структурний аналіз міжнародних рейтингів і звітних документів

Автор(и)

  • О.А. Мех ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» https://orcid.org/0000-0002-8550-8641
  • С.Г. Бублик ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» https://orcid.org/0000-0002-8463-9981

DOI:

https://doi.org/10.15407/sofs2021.02.077

Ключові слова:

науково-дослідні роботи, науково-освітні установи, суб’єкти науково-освітньої діяльності, дослідницький університет, рейтинг, промисловий дохід

Анотація

Кількісні та якісні аспекти зв’язку науково-освітніх установ (НОУ) України з реальним сектором економіки на сьогодні не є пріоритетом у переліку проблем, пов’язаних із сучасним станом і перспективами вітчизняного науково-технологічного та науково-освітнього потенціалу. Це обумовлює важливість аналізу участі вітчизняних та іноземних суб’єктів науково-освітньої діяльності у науково-технологічних та інноваційних процесах, формування їх зв’язків із іншими секторами економіки, для виокремлення показників, які відображають ключові проблеми вітчизняних суб’єктів науково-освітньої діяльності та мають враховуватися в процесі удосконалення державної науково-освітньої політики.

Головну увагу приділено показникам світових рейтингів дослідницьких університетів і річних фінансових звітів іноземних і вітчизняних НОУ, які відображають зв’язки НОУ з галузями економіки. Джерелом інформації є методики оцінювання і складання рейтингів найбільших дослідницьких університетів («Academic Ranking of World Universities», «QS World University Rankings» та «Times Higher Education»), а також річні наукові і фінансові звіти вітчизняних та іноземних університетів.

Для реалізації мети використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема порівняння, узагальнення, аналізу та синтезу; здійснено формалізацію результатів з метою виявлення найбільш суттєвих аспектів проблеми.

Показано, що іноземні суб’єкти науково-освітньої діяльності, як приватні, так і державні, мають як дослідницьку, так і освітню складову, що визначає рівень їх конкурентоспроможності. Важливим показником для розуміння різниці між іноземними і вітчизняними дослідницькими університетами є оцінка впливу їх винахідницької та інноваційної діяльності на бізнес. Аналіз фінансових звітів іноземних і вітчизняних університетів щодо шляхів і засобів формування бюджету показав значну різницю, особливо в частині позабюджетних коштів. Іноземні державні університети, які функціонують під наглядом урядів і фінансуються за рахунок державних субсидій, мають науково-дослідницькі підрозділи та широку предметну спеціалізацію, підтримують тісний зв’язок із промисловістю, який дозволяє їм формувати за рахунок послуг до половини річного бюджету. У вітчизняних суб’єктів науково-освітньої діяльності, попри декларації про наявність науково-дослідницької складової та здійснення інноваційної діяльності, обсяги пов’язаних із цим позабюджетних доходів не перевищують декількох відсотків. Для багатьох вітчизняних НОУ проблема відірваності від економіки не є пріоритетною, адже про це взагалі не згадується у річних звітах, однак саме вона поглиблює інші проблеми, позбавляє НОУ конкурентних переваг на ринках освітніх і науково-технологічних послуг, ускладнює процес інтеграції.

Посилання

Яцків Я.С., Маліцький Б.А., Бублик С.Г. Трансформація наукової системи України протягом 90-х років XX століття: період переходу до ринку. Наука та інновації. 2016. № 6(12). С. 6—14. https://doi.org/10.15407/scin12.06.006

Ісакова Н.Б. Потенціал та досягнення науки вищої школи України. Наука та наукознавство. 2017. № 2(95). С. 90—111. https://doi.org/10.15407/sofs2017.02.090

Луговий В.І., Слюсаренко О.М., Таланова Ж.В. Реалізація дослідницько-інноваційного потенціалу університетів як невід’ємного складника їх діяльності. Наука та наукознавство. 2019. № 3(105). С. 26—45. https://doi.org/10.15407/sofs2019.03.026

Бублик С.Г., Велентейчик Т.М., Гончарова Т.В. Світові тенденції розвитку системи вищої освіти та місце в ній дослідницького процесу. Наука та наукознавство. 2019. № 1(103). С. 46—67. https://doi.org/10.15407/sofs2019.01.046

Сацик В. Сучасні моделі дослідницьких університетів: витоки, стратегії розвитку та перспективи розбудови в Україні. Ідеологія і політика. 2012. № 2. С. 25—39. URL: https://ideopol.org/wp-content/uploads/2014/03/8_UKR-Satsyk-.pdf (дата звернення: 21.01.2021).

Мех О.А. Інтеграційні процеси між академічним та освітянським секторами науки в Україні: передумови, фактори, перспективи. Наука та наукознавство. 2020. № 1(107). с. 66—83. https://doi.org/10.15407/sofs2020.01.066

Порев С.М., Сандига І.В. Шлях науки університету: моногр. Київ: Хімджест, 2016. 112 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-07

Як цитувати

Мех , О., & Бублик , С. (2024). Суб’єкти науково-освітньої діяльності в Україні: структурний аналіз міжнародних рейтингів і звітних документів. Наука та наукознавство, 2(112), 77–99. https://doi.org/10.15407/sofs2021.02.077

Номер

Розділ

Наука та освіта