Українська мова як мова науки (у контексті концептуальної картини світу)

Анотація

Стаття присвячена обґрунтуванню продуктивності української мови як мови науки. Зазначено, що українська мова ще не набула гідного визнання у сфері наукової комунікації. Показано, що дослідження потенціалу науковості української мови відбувається крізь призму виявлення взаємозв’язку між науковою, концептуальною та мовною картинами дійсності, які формуються у межах міждисциплінарної та філософської методологічної парадигми; цей взаємозв’язок визначає об’єктивно-науковий та національно-маркований елементи наукового знання. Підкреслено, що маркування національно-культурними та ментальними ознаками відбувається у процесі концептуалізації наукових знань та їх матеріалізації у мові. Зазначено, що наукова ідея як задум втрачає автентичність у процесі конвертації (матеріалізації) у мову ще на етапі концептуалізації, а ступінь відповідності концептів та їх вербального вираження науковим поняттям залежить від культури мислення суб’єкта та потенціалу науковості лексики. Підставою для порозуміння науковців із різних мовних культур є універсальна семантика категорій, понять, термінів; вона відіграє роль інтернаціоналізмів, які формуються загальнонауковим способом осягнення дійсності (тобто логічністю мислення) і є іманентною рисою людини. Доведено закономірність лексичної безеквівалентності української мови щодо англомовних наукових термінів. Зроблено висновок, що українська мова за діапазоном можливостей наукового відтворення дійсності потенційно не поступається багатьом світовим мовам, тому має посісти гідне місце у вітчизняному й в світовому науковому просторі. Наведені положення можуть бути методологічним орієнтиром для українських учених у визначенні інформаційних джерел і концептуально-лінгвістичних засобів формування наукової картини дійсності.