НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Анотація

Невизначеність сьогодні стає найважливішим фактором, який гальмує інвестиції та економічний розвиток України. Тим часом неокласична школа наполегливо продовжує підміняти невимірну невизначеність вимірним ризиком, попри те, що це різко відриває її від реального життя. При цьому, залишаючись «мейнстримом» сучасної економічної думки, неокласична школа, як і раніше, встановлює загальну спрямованість практичних заходів у сфері економічної політики. Звідси випливає, що повніше врахування фактора невизначеності, спроможний подолати цей відрив від життя, може стати теоретичною основою розробки зовсім інших практичних рекомендацій для економічної політики, яка проводиться на національному і регіональному рівнях. Тому головними завданнями статті є постановка проблеми повнішого врахування в економічній теорії фактора невизначеності та обгрунтування з цих позицій альтернативного підходу до управління процесом економічного розвитку шляхом перерозподілу невизначеності між різними рівнями інвестиційної системи. Такий перерозподіл передбачає інвестиційну систему нового типу, в центрі якої перебуває інститут розвитку, який виконує роль центрального інвестиційного банку. Він купує акції нових підприємств, фінансуючи таким чином їх створення, а потім, коли вони почнуть працювати, продає підприємства у приватні руки. У подальшому ці підприємства можуть функціонувати на приватній основі та конкурувати на ринку з іншими підприємствами. Тим самим центральний інвестиційний банк бере на себе левову частку невизначеності та звільняє від неї приватних інвесторів. У результаті відбувається перерозподіл невизначеності з одного рівня системи на інший. Головний висновок полягає в необхідності доповнення пануючої у сучасній економічній теорії рівноважної парадигми нерівноважним підходом до аналізу економіки, який дозволяє повніше враховувати фактор невизначеності не тільки в теорії, але й на практиці.