ЕКОНОМІКА ТА МЕНЕДЖМЕНТ ОСВІТИ: НАЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Йдеться про те, що найголовнішими сьогодні стають перше місце має посідати знання як найпрогресивніший, демократичний і доступний компонент, який відповідає сучасній інформаційно-інтелектуальній фазі розвитку суспільства і здатний забезпечити створення та функціонування економічного трикутника «економіка розуму – економіка думки – економіка знань». Істотний вплив на розвиток сучасного «економічного трикутника» мають економічні умови становлення освіти як галузі економіки, розвиток ринку освітніх послуг, тобто перехід освіти від так званої «невиробничої сфери» до суб’єкта економічної діяльності. Освіта як специфічна сфера діяльності становить інтерес для економічного аналізу у двох аспектах. По-перше, реалізація її призначення в суспільстві передбачає необхідність налагодження відповідного фінансово-економічного механізму єдності виробництва та постачання. По-друге, значний інтерес становить економічний характер результатів освітньої діяльності. Завдяки цьому витрати суспільства на освіту набули специфічного значення інвестицій, причому високорентабельних. Об’єктивна потреба в зростанні суспільних видатків на освіту наштовхується на обмеженість фінансових ресурсів держави. Це стосується й витрат на фінансування підготовки фахівців з вищою освітою.
У процесі дослідження нами розроблено теоретичну модель кластерної системи економіки знань з використанням новітніх інноваційних технологій, наявністю міжсуб’єктивних інноваційних зв’язків. Нове бачення ролі національної освіти у забезпеченні суспільного прогресу стає підставою для трансформаційних змін її загальної концепції та змісту, структури системи освіти та менеджменту. Особливість освітянського менеджменту полягає в тому, що перед ним стоять дві великі групи цілей: педагогічного характеру й економічного. Первинними є цілі педагогічного характеру.
Розбудова національної системи освіти в умовах становлення України як самостійної незалежної держави з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI ст. вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на вирішенні найактуальніших проблем, які стримують розвиток освітньої галузі, не дають можливості забезпечити її нову якість, адекватну нинішній історичній епосі, тобто Україна повинна зробити власний вибір економічного та освітнього розвитку у взаємозалежному глобальному світі.