ПРО ДЕРЖАВНО-КАПІТАЛІСТИЧНУ ОБУМОВЛЕНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Двадцятирічна негативна інноваційна динаміка національної економіки свідчить про неефективність її соціально-економічної багатоукладності та економічної політики держави. Вивчення економічної історії еволюції капіталізму доводить поступально-циклічний характер еволюції державного капіталізму та його провідну роль у здійсненні стратегічних промислових інновацій. Цей висновок підтверджується сучасними реаліями розвинутих економік і тих, що розвиваються.
В Україні поряд з масштабною деіндустріалізацією, депостіндустріалізацією та десоціализацією національної економіки утвердилося абсолютне панування неофеодального симбіозу приватнокапіталістичного і владно-власницького укладів, який пронизує всі атрибути присвоєння, «керівною і спрямовуючою силою» якого є великий монополістичний капітал. Дрібнотоварний і колективний уклади є непорівнянними з ним за економічною потужністю і рухаються в його фарватері, а держкапіталістичний й посткапіталістічний (соціалістичний) уклади є маргіналізованими. В інноваційному відношенні така соціально-економічна «конструкція» поступається навіть пізньорадянській, не говорячи вже про розвинуті економіки.
Принципово важливим є те, що наближення національної економіки України до рівня розвинутих економік країн ЄС навряд чи є можливим без досягнення паритету, пропорційності та сумісності національного держкапіталізму з реальним європейським. Це є вірним і відносно місця та ролі першого в національній мережі присвоєння. У цьому зв'язку позначено деякі напрями та запропоновано заходи щодо трансформації владно-власницького присвоєння в державно-національне і державно-капіталістичне з урахуванням імперативної актуалізації іманентного їм інноваційного потенціалу.