ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НЕЛІНІЙНОЇ ПАРАДИГМИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Анотація

Перетворення у соціально-економічній сфері починають загострювати питан-ня емпіричної обмеженості лінійної схеми інноваційного розвитку, представленої тріадою «наука – техніка – виробництво», знижуючи інноваційну активність суб’єктів господарювання та нарощуючи дисонанс між підприємством і ринком щодо створюваних інновацій.
З огляду на це, необхідно здійснити пошук епістемологічних основ інно-ваційної діяльності, що відповідали б зростаючій складності та невизначеності зовнішнього середовища для активізації інноваційних процесів українських підприємств і підвищення конгруентності створюваних інновацій.
У статті показано, що демаркацією між лінійною та нелінійною парадиг-мами інноваційного менеджменту є врахування активності всіх заінтересова-них сторін процесу створення інновації, що неможливо зробити, використо-вуючи тільки нормативну парадигму, конституйовану в положеннях класично-го інноваційного менеджменту. Це визначило необхідність розширити тради-ційний підхід до управління інноваціями за рахунок інтеграції положень дескриптивної парадигми.
Аналіз ефективних загальносвітових моделей створення інновацій дозво-лив сформулювати базове концептуальне положення управління інноваціями в сучасних умовах: при ідентифікації та впровадженні інновацій вирішальним є високий ступінь когнітивної гетерогенності суб’єктів співтворчості, а не гли-бокий професіоналізм і спеціалізовані знання обмеженої групи експертів. Як синергетичні передумови, що забезпечують можливість використання когніти-вного потенціалу інноваційно активних суб’єктів зовнішнього середовища, ідентифіковано такі фактори: формування суспільства зростаючої рефлексії; аксіологічна фрагментація суспільства; зростання кількості незалежних експе-ртних груп; розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; епістемічне зрощування суб’єктних та об’єктних цінностей; нівелювання механізмів реду-кції ринкової складності; тощо.
Таким чином, зростаюча інтелектуалізація суб’єктів зовнішнього середо-вища в сукупності з наявним досвідом експлуатації об’єктних цінностей до-зволяє виокремити їх як носіїв актуальних соціотехнічних знань, які в поведін-кових та експлуатаційних аспектах перевершують когнітивні можливості суб’єктів науки та інженерії. Це актуалізує необхідність залучити суб’єктів зо-внішнього середовища до спільного створення інновацій. Отже, нелінійна парадигма інноваційного менеджменту припускає існування великої кількості джерел інновацій, що розширює механізм структурного спряження ринку і підприємства, запускаючи процес симбіотичної творчості через релевантну практичним потребам рекомбінацію та проліферацію властивостей створюваних інновацій.