Історична пам’ять та історична політика як елементи конфронтації у відносинах Польщі й Росії (1991–2020 рр.)

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати вплив історичної пам’яті та історичної політики на формування двосторонніх відносин Польщі й Росії в 1991–2020 рр.

Методологія спирається на принципи історизму та об’єктивності, які дозволяють комплексно й неупереджено підійти до розглянутих у статті процесів, подій, фактів. Також застосовано методи історіографічного аналізу, хронологічний, порівняльно-історичний, аналізу, узагальнення.

Наукова новизна. Висвітлено і проаналізовано малодосліджену в українській історіографії проблему щодо ролі історичної пам’яті та історичної політики у відносинах Польщі й Росії, окреслено зв’язок між активізацією в політичній сфері історичних дискусій та виникненням елементів непорозуміння, конфронтації у двосторонніх взаєминах, а також те, що на процес і форми історичного примирення обох держав впливали як внутрішні, так і зовнішньополітичні чинники. Встановлення ключових аспектів політики пам’яті й історичної політики Росії дають можливість оцінити цілі та завдання аґресивної гуманітарної експансії Росії щодо сусідніх держав, зокрема України.

Висновки. В історії відносин Польщі й Росії чимало трагічних сторінок, особливо це стосується подій ХХ ст., відгомін про які залишається в історичній пам’яті та суспільній свідомості донині. Спроби польського керівництва після падіння комуністичної системи побудувати відносини з Росією в тому числі й на основі історичного примирення, ускладнювалися діаметральною протилежністю історичної політики обох держав щодо певних подій. Хоч у питанні подолання важкої спадщини Варшаві й удалося добитися деяких поступок від російської влади, утім реального взаєморозуміння в історичній площині досягнуто не було. Великою мірою це зумовлювалося тим, що російська інтерпретація історичних подій поступово трансформувалася в один з інструментів здійснення аґресивної зовнішньої політики.