Антиколоніалізм. Постколоніалізм. Україна (методологічний есей)

Анотація

Мета полягає в аналізі понять «антиколоніалізм» та «постколоніалізм» у контексті української історії.

Методологія базується на принципах інтелектуальної історії, історії понять, компаративної історії, постколоніальної критики та методах історіографічного аналізу.

Наукова новизна. Порівнюються антиколоніалізм і постколоніалізм та досліджуються зв’язки між особливостями типу колоніалізму, способами мислення й системами знань в Європі, Азії та Латинській Америці, які сформували ці два різновиди спротиву колоніалізму. Прикладом антиколоніального дискурсу слугують праці М. Грушевського та істориків-економістів раннього радянського періоду. Окреслюються ключові моменти розвитку постколоніалізму (орієнталізм Е. Саїда, постколоніальні студії, мультикультуралізм, філософія доби глобалізації). І. Лисяк-Рудницький розглядав особливості українського постколоніалізму з огляду на специфіку колоніалізму на українському ґрунті, що характеризувався політикою російщення та асиміляції.

Висновки. Зараз ми є свідками діалогу між антиколоніальною ідеологією й пост колоніальною критикою. В Росії це постає у вигляді потрійної самоідентифікації. В Україні внаслідок російсько-української війни прискорюються процеси деколонізації, війна набуває постколоніального характеру.