Співпраця України з ЮНЕСКО: від проголошення державної незалежності до стійкості в умовах війни Росії проти України

(до 70-річчя членства України в ЮНЕСКО)

Анотація

Мета полягає у висвітленні напрямів і форм співпраці України з ЮНЕСКО після проголошення державної незалежності й в умовах розв’язаної Росією війни.

Методологія спирається на принципи науковості, історизму, системності. Для виявлення повноти й достовірності викладених у джерелах фактів застосовано методи джерелознавчої критики.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у висвітленні причини отримання Україною членства в ЮНЕСКО та з’ясуванні особливостей співпраці на рівні Україна — ЮНЕСКО після проголошення державної незалежності України з урахуванням взаємодії від початку «гібридної війни» та відкритого вторгнення Росії в Україну.

Висновки. Членство УРСР в ЮНЕСКО було визначено її членством в ООН, але стало дійсністю лише під час «хрущовської відлиги» — у травні 1954 р.: спочатку як союзної республіки, а згодом як незалежної держави. Пріоритети співпраці України з ЮНЕСКО зумовлені місією організації, орієнтованою на сприяння збереженню миру та діяльність у галузі освіти, науки, культури, досягнення поваги до справедливості, законності в міжнародній гуманітарній співпраці, дотримання прав та основних свобод людини. Напрями співпраці визначалися планами і програмами в галузі освіти, забезпечення збереженості культурної спадщини (матеріальної, нематеріальної), інформації, спорту, енергетики, океанографії. Координацію співпраці 1996 р. покладено на Національну комісію України у справах ЮНЕСКО. Після початку відкритого вторгнення Росії в Україну ЮНЕСКО засудила воєнні дії й активізувала підтримку українського народу у справі захисту культурної спадщини, збереження якісної освіти, гарантування безпеки журналістів.