Б. Хмельницький vs М. Кривоніс: суперництво за булаву чи конфронтація поглядів на характер і мету революційної боротьби 1648 р.?

Анотація

Мета полягає у спробі реконструкції характеру взаємовідносин двох видатних діячів початкового етапу Національної революції 1648—1676 рр.

Основні завдання: з’ясувати чинники появи розходжень у політичній сфері діяльності; вияснити процес їх переростання в конфліктне поле зіткнення поглядів на характер і мету всенародного повстання, яке трансформувалося в революцію; розкрити роль у цьому протистоянні особистих амбіцій кожного з діячів.

Методологія дослідження ґрунтується на теоретичних конструкціях історичної науки ХХ — початку ХХІ ст., зокрема школи «Анналів», наукових поглядах А. Тойнбі й Ж. Ле Ґоффа. Використано принципи неупередженості, історизму, альтернативності й системності та наступні методи: хронологічний, періодизації, ретроспективний, реконструктивний, історико-генетичний, синхронний, історіографічного аналізу й синтезу.

Основні результати. Аналіз джерельної бази та наукових здобутків попередників дозволив встановити, що конфлікт Б. Хмельницького і М. Кривоноса — це прояв не стільки протиборства владних амбіцій, скільки персоніфікованого феномену зіткнення альтернативних тенденцій перебігу повстання: збереження його козацького характеру чи трансформації в Національну революцію. Доведено, що влітку — восени 1648 р. українська державна ідея досягнення відокремлення Русі (України) від Корони Польської генерувалася у свідомості радикально налаштованих старшин і рядових учасників революційної боротьби, неформальним проводирем котрих виступав М. Кривоніс, а не у Б. Хмельницького та очолюваного ним поміркованого угруповання старшин (переважно з реєстрового козацтва). Конфліктна ситуація між ними стала породженням полярності їхніх поглядів на характер і мету повстання та зародженням у першого з них амбіцій оволодіння булавою. В особистісно-соціальному просторі взаємовідносин обох діячів виділяємо три етапи. Перший (лютий — травень) відзначався порозумінням у проведенні воєнних операцій. Другий (червень — перша декада серпня) характеризувався визріванням конфлікту та застосуванням Б. Хмельницьким силового варіанту його розв’язання. Третій (друга декада серпня — листопад) вирізнявся постконфліктною настороженістю зі збереженням розбіжностей у поглядах, що виразно проявилися під час замостянських перемовин 20—21 листопада 1648 р. Перспективи подальших студіювань убачаємо в необхідності дослідження процесів трансформації козацької старшини в українську політичну протоеліту 1648 р. та впливу на них політичної діяльності Б. Хмельницького і М. Кривоноса. Практичне значення досягнутих результатів полягає в їх можливому використанні науковцями для написання монографій і статей з історії революції XVII ст., а викладачами вишів й учителями — в освітньому процесі. Оригінальність дослідження обумовлюється здійсненою вперше в історіографії спробою реконструкції цілісної картини генези, розвитку та силового розв’язання конфлікту Б. Хмельницького з М. Кривоносом, а також їх політичних поглядів.