Конформізм і нонконформізм творчої інтеліґенції в радянській Україні 1920–1930-х рр.: проблема вибору
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.02.080Ключові слова:
інтеліґенція, конформізм, репресії, нонконформізм, творчість, інакомисленняАнотація
Мета дослідження полягає в аналізі суспільно-політичних умов, в яких працювала творча інтеліґенція в 1920–1930-х рр., виокремленні основних підходів щодо визначення її місця й ролі в тодішньому суспільстві, з’ясуванні причин, що спонукали представників творчої еліти ставати на шлях конформізму.
Методологія спирається на використання принципів історизму, об’єктивності та систематичності. При визначенні структури статті використано проблемно-хронологічний підхід.
Наукова новизна. Таке явище, як конформізм і нонконформізм, у середовищі творчої інтеліґенції розглядається як складна дилема, що виникла в результаті політики радянської влади. Установлено, що репресії проти інтеліґенції були спрямовані на ізоляцію та винищення незгодних, на залякування решти й залучення їх до «виховання нової людини» згідно з панівною доктриною. З’ясовано, що людина опинялася перед вибором: відмовитися від свободи думок і творчості та стати на шлях конформізму чи все-таки дотримуватися моральних принципів. Конформізм інтеліґенції розглядається як захисний механізм, щоб вижити. У науковий обіг уводяться архівні документи, що відтворюють душевний стан митців, які змушені були під тиском обставин займатися критикою й самокритикою. Ті, хто відмовлявся від конформізму, потрапляли у складне, здебільшого навіть трагічне становище.
Висновки. На основі аналізу архівних джерел та наукової літератури доведено, шо терор настільки залякав інтеліґенцію, деморалізував її, що на зміну кращим етичним і морально-політичним традиціям, носіями яких завжди була національна творча еліта, прийшли конформізм і соціальна апатія. Частина інтеліґенції, щоб вижити в тих умовах, намагалася пристосовуватися й демонструвала відданість більшовицькій партії. У тоталітарному суспільстві неминуче виникає конфлікт між свободою творчості та утилітарними потребами держави. За реалій тієї епохи він вирішувався альтернативно: або інтеліґент починав «творити» відповідно до ідеологічних настанов держави, або ж остання знищувала його як митця (а нерідко й фізично).
Посилання
Balabolchenko, A. (1989). «SVU»: sud nad perekonanniamy. Vitchyzna, 11, 159–179. [in Ukrainian].
Berdiaev, N.A. (1993). Krizis intelekta i missiya intelligentsii. Intelligentsiya. Vlast. Narod: Antologiya, 281–285. Moskva. [in Russian].
Chechel, N. (1993). Ukrainske teatralne vidrodzhennia. Kyiv. [in Ukrainian].
Danylenko, V.M. (1993). Posylennia administratyvnykh nachal v orhanizatsii kulturnoho zhyttia v Ukraini v 20–30-ti rr. ta yoho naslidky. Teoretychni problemy vitchyznianoi istorii, istoriohrafii ta dzhereloznavstva, 45–69. Kyiv. [in Ukrainian].
Fedyukin, S.A. (1977). Borba kommunisticheskoy partii s burzhuaznoy ideologiey v usloviyakh perekhoda k nepu. Moskva. [in Russian].
Kasianov, H.V. (1990). Derzhava i ukrainska intelihentsiia (deiaki problemy vzaiemovidnosyn u 20-kh – na pochatku 30-kh rr.). Kyiv. [in Ukrainian].
Kasianov, H.V., Danylenko, V.M. (1991). Stalinizm i ukrainska intelihentsiia. Kyiv. [in Ukrainian].
Kokin, S.A., Movchan, O.M. (1993). Likvidatsiia bilshovykamy pravoeserovskoi i menshovytskoi opozytsii v Ukraini v 1920–1924 rr. Kyiv. [in Ukrainian].
Kurnosov, Yu.O. (Ed.). (1994). Narysy istorii ukrainskoi intelihentsii (persha polovyna XX st.), 2. Kyiv. [in Ukrainian].
Kuzmenko, M.M. (2005). Naukovo-pedahohichna intelihentsiia USRR 20–30-kh rr. XX st.: evoliutsiia sotsialno-istorychnoho typu (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kharkiv. [in Ukrainian].
O’Konnor, T.E. (1992). Anatoliy Lunacharskiy i sovetskaya politika v oblasti kultury. Moskva. [in Russian].
Ocheretianko, V.I. (1999). Obmezhennia intelektualnoi svobody yak odyn iz zasobiv formuvannia i funktsionuvannia totalitarnoi systemy v Ukraini (20–30-ti rr. XX st.) (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kharkiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (1990). U ti trahichni roky: stalinizm na Ukraini. Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (1993). Ukraina 20–50-kh rr.: storinky nenapysanoi istorii. Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (1994). Liudyna i systema (Shtrykhy do portretu totalitarnoi doby v Ukraini). Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (2001). Ukraina XX stolittia: Osoby ta podii v konteksti vazhkoi istorii. Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (2009). Poliuvannia na “Valdshnepa”: Rozsekrechenyi Mykola Khvylovyi. Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu., Prystaiko, V., Zolotarov, V. (1997). ChK–GPU–NKVD v Ukraini: osoby, fakty, dokumenty. Kyiv. [in Ukrainian].
Shemshuchenko, Yu.S. (1993). Zhertvy repressiy. Kiev. [in Russian].
Starovoitova, S.V. (1991). Nespravedlyvo zabuti imena: diiachi ukrainskoi tvorchoi intelihentsii v roky kultu osoby Stalina. Kyiv. [in Ukrainian].
Tarapon, O.A. (1999). Stanovyshche ta diialnist literaturno-mystetskoi intelihentsii Ukrainy v umovakh ukrainizatsii (1923 – poch. 1930-kh rr.) (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
Tkachenko, V.V. (2008). U leshchatakh totalitarnoho tysku: naukovi kadry Ukrainy u 20–30-ti rr. XX st. Literatura ta kultura Polissia, 46, 168–184. [in Ukrainian].
Tkachova, L.I. (1985). Intelihentsiia radianskoi Ukrainy v period pobudovy osnov sotsializmu. Kyiv. [in Ukrainian].
Yaremenko, S., Revutskyi, V. (1984). Narysy z istorii ukrainskoi kultury, 2. Edmonton. [in Ukrainian].
Zhulynskyi, M. (1990). Iz zabuttia v bezsmertia. Kyiv. [in Ukrainian].
