Друга світова в контексті російсько-української війни: основні наративи й перспективи дослідження

Анотація

Мета — проаналізувати алгоритм і технології використання аналогій та наративів Другої світової у сучасному українському суспільстві й виокремити основні теми дискусій, нові тенденції в її наукових інтерпретаціях.

Методологія ґрунтується на теоретичному доробку герменевтики, підходах історичної компаративістики та постколоніальної теорії.

Наукова новизна полягає у визначенні змін, які сталися під впливом сучасної російсько-української війни, в інтерпретації спеціалістами в галузі соціогуманітаристики подій Другої світової та фіксації перспективних векторів наукового пошуку в межах зазначеної проблематики.

Висновки. В наукових і суспільних дискусіях можна виокремити три напрями змін в історієписанні Другої світової війни, які виглядають найбільш перспективними. Перший пов’язаний із проблемою суб’єктності України як в історичній ретроспективі, так і в умовах сучасного протистояння, та потребує досліджень, які показали б питому вагу українців серед військовослужбовців Червоної армії, радянських військовополонених, депортованих до Райху примусових працівників, зокрема серед так званих остарбайтерів, радянських в’язнів гітлерівських концтаборів, що їх західна історіографія тотально і традиційно ідентифікує як «росіян». Другим напрямом слід уважати осмислення подій минулої світової війни з використанням методологічних підходів постколоніальних студій. Вивчення російського імперіалізму в концептуальній парадигмі поселенського колоніалізму відкриває можливості для адекватного аналізу «українського питання» в політиці Москви в контексті історії інших колонізованих народів і територій Радянського Союзу, створює нові інтелектуальні платформи для інтерпретації подій воєнного лихоліття на території України. Третій напрям передбачає розширення хронологічних меж дослідження та включення подій Другої світової до широкого історичного періоду сталінських репресій або об’єднання з Першою світовою в довгу «Тридцятирічну війну ХХ ст.». Пропоновані підходи слугуватимуть подальшій деконструкції міфу «Великої Вітчизняної війни», який залишається важливим елементом російської пропаганди.