Співробітництво спецслужб державного центру УНР в екзилі та Японії в першій половині 1930-х років
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.01.103Ключові слова:
спецслужби, співробітництво, Державний центр УНР в екзилі, Японія, Зелений Клин, аташе, меморандум, В. Мурський, СтамбулАнотація
Мета — визначення основних форм і напрямів, а також аналіз змісту і результатів співробітництва спецслужб ДЦ УНР в екзилі та Японії у визначений хронологічний період. Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають у виявленні основних етапів становлення та розвитку співробітництва спецслужб, специфіки й особливостей їх документального оформлення.
Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості й усебічності. Використані проблемний, конкретно-історичний, хронологічний та історико-правовий методи.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше комплексно висвітлено співробітництво спецслужб ДЦ УНР в екзилі та Японії.
Висновки. Доведено, що ініціатором налагодження стосунків спецслужб ДЦ УНР в екзилі та Японії був представник уряду УНР у Стамбулі В. Мурський, дипломат і співробітник української спецслужби, який першим установив тісні контакти й обмін інформацією з японськими аташе у Туреччині. Згодом така практика вийшла на рівень вищого політичного керівництва ДЦ УНР і була поширена на європейські центри, в яких зосереджувалась українська політична еміграція. Зміст перемовин стосувався питань функціонування української діаспори на Далекому Сході, можливості створення там української держави як частини УНР, шляхів і способів дезорганізації та розчленування СРСР на випадок його війни з Японією і забезпечення підтримки японською владою відновлення державної незалежності УНР й інших народів — учасників прометеївського руху. Результатами співпраці спецслужб було покращення умов діяльності українських еміграційних організацій у Маньчжурії, територію якої контролювала японська військова адміністрація, створення сприятливих умов для поглиблення контактів японської влади з іншими течіями української політичної еміграції, які ставили за мету побудову української незалежної держави. Унаслідок несприятливої міжнародної обстановки і нерівноправного політико-правового статусу суб’єктів співпраці, вона не мала тривалого характеру та була згорнута в середині 1930-х років.