Організація Об’єднаних Націй в умовах сучасної кризи світового порядку (до 75-річчя створення ООН)
Ключові слова:
Організація Об’єднаних Націй, Ліґа Націй, «холодна війна», багатополярна постмодерна система міжнародних відносин, ґлобальна «гібридна війна», Китай, Росія, США, УкраїнаАнотація
У 1945 р. було створено Організацію Об’єднаних Націй – визнаний стабілізуючий чинник світового співтовариства, що стало одним із важливих наслідків завершення Другої світової війни. 75-річна історія діяльності ООН є прикладом вирішення складних міжнародних суперечностей. Організація пережила класичну «холодну війну», хоча у цей час мала незначну ефективність діяльності. Робота ООН активізувалась після розпаду СРСР у короткий проміжок існування однополярного світу з домінуванням США. Але сучасна криза системи міжнародних відносин знову загострила проблему налагодження міжнародно-правових, політично-організаційних і ментальних основ формування нового постмодерного укладу.
Мета дослідження полягає у висвітленні тенденцій поглиблення кризи Організації Об’єднаних Націй в умовах ґлобальної «гібридної війни» за перерозподіл ресурсів, влади й багатства між різними центрами багатополярної світу.
Методологія спирається на критичний історичний аналіз діяльності ґлобальної міжнародної інституції ООН, принципи історизму, системності.
Наукова новизна полягає у виявленні ключових суперечностей формування постмодерної системи міжнародних відносин фактично за умов ґлобальної «гібридної війни». Розмиваються локально-цивілізаційні, соціально-економічні, ментальні характеристики однополярного світу. Утім ООН залишається важливим дипломатичним майданчиком взаємодії різних світових потуг. Це дає підстави апелювати до норм міжнародного права у процесі розв’язання міждержавних конфліктів.
Висновки. Постмодерна система міжнародних відносин є форматом складної взаємодії п’ятьох «світів»: Євроатлантичної ареалу, Китаю, держав, що розвиваються, послаблених ґлобальною конкуренцією і країн, які втрачають суб’єктність. Ліберальна ґлобалізація доповнюється ґлокалізацією. США й КНР конфліктують як головні полюси сили нової багатополярної системи міжнародних відносин. Вашинґтон обрав стратегію тривалого стримування Китаю. Пекін удається до асиметричної стратегії впливу на США. Це протистояння намагається використати Російська Федерація. Збереження та посилення впливу Організації Об’єднаних Націй на світову політику необхідне для запобігання силових варіантів прискорення формування багатополярної системи міжнародних відносин та адекватного реагування на інші нові виклики й загрози, які становлять небезпеку для всього людства.
