Структурна модель наукових комунікацій

Автор(и)

  • Г.Я. Шевченко Ассоциация Ноосфера
  • В.С. Білозубенко Университет таможенного дела и финансов

DOI:

https://doi.org/10.15407/sofs2019.04.037

Ключові слова:

наукові комунікації, наукова інформація, діалог, структура, комунікаційний простір

Анотація

В статті акцентовано увагу на важливості наукових комунікацій як обов’язкового атрибута науки, фактора її результативності та розвитку. Мета статті — представити структурну модель наукових комунікацій, яка може служити основою для опису їх ландшафту: каналів, характеристик, перешкод, детермінант і простору.

Основу діяльності вченого складають два взаємодоповнюючі процеси: 1) генерація, осмислення власних гіпотез та ідей; 2) діалог, взаємодія з іншими вченими для їх обговорення та взаємозбагачення в пізнанні. Наука розглядається як творчість вільних особистостей, а наукова комунікація представлена як діалог з урахуванням умов ландшафту, в якому вона відбувається. Ключовим елементом комунікації є повідомлення. У творчості вченого усамітнення і обговорення доповнюють один одного.

Розглянуто два види наукових комунікацій: 1 — комунікації вчених у межах наукового співтовариства; 2 — комунікації вчених із громадськістю. Виокремлено різні цілі цих видів комунікацій. Зазначено, що у кожного виду комунікації є свої цілі, характеристики, канали і перешкоди. В сукупності вони утворюють ландшафт наукових комунікацій, охоплюючи різні цільові аудиторії.

Запропоновано структурну модель наукових комунікацій, яка описує взаємодію між комунікаторами на основі їх тезаурусів і охоплює: можливі канали, характеристики, перешкоди, прояви синергії. На основі моделі показано діалог комунікаторів зі зміною тезауруса.

Представлено формальний вид структурної моделі наукової комунікації, яка охоплює учасників, їх тезауруси і комунікаційний простір. В якості параметрів останнього виокремлені: середовище, характеристики комунікаційного процесу, перешкоди комунікаційному процесу, синергія учасників діалогу. Показано особливості використання інформаційних технологій, зокрема мережі Інтернет, для забезпечення наукової комунікації.

Посилання

Ханин И.Г. Ноосферный путь познания и хозяйствования: моногр. Дніпро: Нова ідеологія, 2018. 319 c.

Jucan M.S., Jucan C.N. The Power of Science Communication. Procedia — Social and Behavioral Sciences. 2014. Vol. 149. P. 461—466. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2014.08.288

Hunter Ph. The communications gap between scientists and public. EMBO reports. 2016. Vol 17. No 11. Р. 1513—1515. https://doi.org/10.15252/embr.201643379

Fischhoff B. Evaluating science communication. PNAS. 2019. 116(16). Р. 7670—7675 [Electronic resource]. URL: https://doi.org/10.1073/pnas.18058631150.

Fischhoff B., Scheufele D.A. The sciences of science communication. Proc Natl Acad Sci USA. 2013. 110 (Suppl. 3). P. 14033—14039. Retrieved from 10.1073/pnas.1213273110.

Das S.K. Scientific communication: understanding scientific journals and articles. Global Media Journal — Indian Edition. 2013. Vol. 4. No 1 [Electronic resource]. URL: https://pdfs. semanticscholar.org/cc35/19ea41afe2a 40f91f1f7678fdd60fc6396a7.pdf.

Illingworth S. Delivering effective science communication: advice from a professional science communicator. Seminars in Cell & Developmental Biology. 2017. Vol. 70. P. 10—16. https://doi.org/10.1016/j.semcdb.2017.04.002

Cooke S.J., Gallagher A.J., Sopinka N.M., Nguyen V.M., Skubel R.A., Hammerschlag N., Boon S., Young N., Danylchuk A.J. Considerations for effective science communication. FACETS. 2017. No 2. P. 233—248 [Electronic resource]. URL: https://www.facetsjournal. com/doi/pdf/10.1139/facets-2016-0055. https://doi.org/10.1139/facets-2016-0055

Brownell S.E., Price J.V., Steinman L. Science Communication to the General Public: Why We Need to Teach Undergraduate and Graduate Students this Skill as Part of Their Formal Scientific Training. J Undergrad Neurosci Educ. 2013. 12 (1). E6—E10.

Информационно-библиотечная деятельность, библиография: термины и определения: Межгосударственный стандарт. Минск: Межгосударственный совет по стандартизации, метрологии и сертификации [Электронный ресурс]. URL: https://www. ifap.ru/library/gost/7099.pdf.

Выдрин О.В. Научная коммуникация: к методологии исследования. Вестник Челябинского государственного университета. Философия. Социология. Культурология. 2009. Вып. 15. № 42 (180). С. 112—117.

Моисеев Н.Н. Человек, среда, общество. Проблемы формализованного описания. Москва: «Наука», 1982. 240 с.

Чесноков С.В. Матрица данных и понятия математики. Социологический журнал. 2009. № 1. С. 141—144.

Гадамер Г.-Г. Диалектическая этика Платона. Феноменологическая интерпретация. Санкт-Петербург: «Филеба», 2000. 256 с

Вернадский В.И. Избранные научные труды академика В.И. Вернадского. Т. 8. К.: Феникс, 2012. 658 с.

LaRouche L. Free Trade vs. National Interest: The Economics Debate About Russia. EIR. 2008. Vol. 35. № 36. P. 4—41. [Electronic resource]. URL: https://larouchepub.com/eiw/ public/2008/eirv35n26-20080704/eirv35n26-20080704_004-free_trade_vs_national_interest-lar.pdf.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-07

Як цитувати

Шевченко , Г., & Білозубенко , В. (2024). Структурна модель наукових комунікацій. Наука та наукознавство, 4(106), 37–51. https://doi.org/10.15407/sofs2019.04.037

Номер

Розділ

Актуальні проблеми сучасної науки