Академічний інбридинг — проблема, що традиційно ігнорується при формуванні кадрової політики в науці України

Анотація

В статті підкреслюється, що в зарубіжній науковій періодиці все більше уваги приділяється проблемам академічного інбридингу – формування професорсько-викладацького складу університетів за рахунок власних випускників. На підтвердження цього факту наведено короткий огляд публікацій, в яких аналізується його поширення у різних країнах світу та ведуться дискусії щодо його негативних наслідків і методів боротьби з ними. При всіх суперечностях існуючих оцінок, більшість авторів доходить висновку, що академічний інбридинг є фактором, який сприяє посиленню застійних явищ, гальмує кадрову мобільність, обмін досвідом і науковою інформацією між університетами як всередині країни, так і в світі. Автори відзначають, що практично всі ці публікації стосуються університетів, але академічний інбридинг набув значного поширення не тільки в університетах, а й у наукових інститутах. І хоча це явище вважається цілком природним при формуванні наукових шкіл, тут воно також є фактором застою і зниження ефективності досліджень. В цьому зв’язку звертається увага на те, що для формування кадрової складової наукового потенціалу все більшої актуальності набувають питання управління її внутрішньою структурою та якістю, які через небувалу гостроту проблем, пов’язаних із вкрай тривожною динамікою кількісних параметрів наукового потенціалу України, відійшли на задній план. Наголошується на необхідності розроблення і систематизації механізмів державного і суспільного впливу на такі процеси. Навіть у нинішніх умовах кризи у вітчизняній науці для стимулювання мобільності кадрів слід було б вжити заходів для забезпечення прозорості та об’єктивності конкурсів на заміщення посад наукових співробітників та викладачів університетів.