Готовність економічної системи України до майбутнього наукоємного виробництва в міжнародному контексті

Анотація

Стаття містить результати дослідження факторів і проблем формування механізмів нової моделі науково-інноваційної політики України в контексті активного впровадження політики «нової індустріалізації» в розвинених країнах з акцентом на використання переважно власного науково-інноваційного потенціалу; обґрунтування необхідності формування в Україні нової моделі державної науково-інноваційної політики і визначення особливостей моделі такої політики в стратегічній перспективі з урахуванням умов сьогодення. Дослідження ґрунтується на принципах проблемно-орієнтованої методології, традиційних загальнонаукових і спеціальних методах наукового пізнання. Емпіричну базу дослідження склали міжнародні статистичні дані: звіт Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) «Готовність до майбутнього виробництва 2018» і дані Світового банку.

Актуальність дослідження визначається тим, що сучасний світовий суспільно-економічний поступ обумовлюється насамперед рівнем готовності економічно розвинених країн до майбутнього наукоємного виробництва.

Проблему вдосконалення механізмів науково-інноваційної політики України, спрямованої на досягнення належного рівня готовності її економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва, досліджено за методологією вищезгаданого звіту ВЕФ з використанням показників: 1) потенціал готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва — інтегральний індекс потенціалу готовності; 2) інвестиційний потенціал сектору досліджень і розробок; 3) потенціал драйверів виробництва — інтегральний індекс потенціалу драйверів виробництва; 4) потенціал структурних факторів виробництва — інтегральний індекс потенціалу структурних факторів виробництва.

Проаналізовано зв’язок між зазначеними показниками для України та інших країн, виконано оцінювання потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів готовності економічної системи України до майбутнього наукоємного виробництва. Аналіз рівня готовності України до майбутнього наукоємного виробництва показав, що Україна має достатньо впливові фактори розвитку. Це «структурні фактори виробництва», «економічна складність виробництва», «людський капітал» та «наукоємність робочої сили», які порівнянні з відповідними показниками провідних країн. Але вкрай низькими залишаються оцінки економічної системи України за драйверами «інституційна база» і «технології та інновації».

Зроблено висновок, що формування ефективного інституційного середовища, ефективної інфраструктури для підтримки впровадження нових технологій у виробництві на тлі безперервного нарощування потенціалу «людського капіталу» та «наукоємності робочої сили» можуть забезпечити Україні продуктивний соціально-економічний розвиток та гідне місце в когорті впливових країн, що визначають рівень готовності світової економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва. Реалізація означеного можлива за нової моделі державної науково-інноваційної політики суспільно-економічного поступу.

Проте, як засвідчують міжнародні дослідження індексу глобальної конкурентоспроможності в продовж 2009—2018 рр., а також дослідження «Готовність до майбутнього виробництва 2018», безперервне зростання кадрового потенціалу інноваційного розвитку в Україні ніяк не впливає на результати державної політики покращення показників технологічної готовності до впровадження ключових технологій четвертої індустріальної революції («Індустрія 4.0»).

Обґрунтовано, що домінуючою державною політикою стратегічно-наукоємного поступу України має бути інтенсивне формування індустріально-аграрного ресурсно-компетентнісного потенціалу на ба зі технологій «Індустрії 4.0» для забезпечення їй продуктивної науково-інноваційної конкурентоспроможності в сучасному глобальному соціально-економічному середовищі.