Категорія «конкуренція» та конгруентність її понять

Анотація

У статті розглядаються теоретичні аспекти та еволюція ринкової категорії «конкуренція» в контексті формування похідних від неї реперних понять: «конкурентні відносини», «конкурентні переваги» і «конкурентоспроможність». Дослідженню феномена конкуренції присвятили свої роботи вчені зі світовим ім’ям, такі як А. Сміт, Дж. Мілль, Д. Ріккардо, Е. Чемберлін, Дж. Робінсон та ін. В їхніх працях її зміст зазнав трансформації від поліполії до монополії, від концепції вільного ринку і досконалої конкуренції до монополістичної та олігополістичної моделей, а також нецінових методів конкурентної боротьби. Пізніше М. Портер, В. Ойкен, А. Стрікленд і А. Томпсон розширили її понятійні горизонти з урахуванням умов глобалізації економіки, транснаціоналізації її структури і настання нового етапу науково-технічної революції, увівши в обіг терміни «конкурентний простір», «конкурентне середовище», «конкурентні відносини», «конкурентні переваги». Обґрунтуванню механізмів формування конкурентоспроможності учасників цих систем присвячені дослідження багатьох учених пострадянського простору, зокрема білоруського вченого-економіста В.Ю. Шутіліна, який виявив каузальність понять «конкурентний потенціал», «конкурентні переваги» і «конкурентоспроможність».

На підставі проведених досліджень автором визначено структурно-функціональний взаємозв’язок між категорією «конкуренція» і виділених похідних від неї понять. В результаті розроблено алгоритм каузальної кореляції між ринковою конкуренцією (х) і конкурентоспроможністю учасників ринкової економічної системи (у), яка апроксимується за допомогою суперпозиції функцій y = f (μ(х)). Її відмінною рисою є використання в якості допоміжної змінної u = μ(х) конкурентних відносин, які є, з одного боку, формою прояву конкуренції, з іншого — екзогенним чинником, що визначає розвиток ринкових суб’єктів, відповідною реакцією яких є формування конкурентних переваг, які забезпечують їм здатність до розвитку в умовах конкурентного ринку.

З теоретичної точки зору, отриманий результат розширює межі наукових уявлень про конкуренцію як базову категорію ринкової економіки. З практичної — обґрунтовує необхідність її розмежування з поняттям «конкурентоспроможність», яке багатьма дослідниками ототожнюється із поняттям «конкуренція», що методологічно некоректно і через це може призвести до неправильних висновків. Розроблений автором алгоритм дозволяє запобігти такій інтерпретації.