Наука і соціокультурна сфера в інформаційному світі: тенденції, наслідки та застереження

Анотація

Стаття присвячена актуальним проблемам, які формуються під впливом сучасних наукових досліджень, зокрема «проривних» відкриттів і створюваних на їхній основі нових видів техніки і технологій, аналізу стану взаємовпливу науки і соціокультурної сфери в епоху постіндустріальних трансформацій. Наведено результати аналізу соціально-технологічних наслідків впливу наукових «проривів» на соціокультурну сферу в умовах розширення трансгуманістичної концепції, наростаючого дисбалансу між функціями науки, проблем сприйняття і розуміння ролі науки окремими людьми, рівня їх залежності від науково-технологічного прогресу, а також соціогуманітарна оцінка перспектив і наслідків цих тенденцій. Джерелами інформації для аналізу є наукознавчі дослідження щодо ролі науки в житті людини, взаємовпливу наукових і соціокультурних чинників, енциклопедичні та наукові статті, присвячені «проривним» науковим результатам, а також результати дослідницьких проєктів таких структур, як NASA, ESA, Darpa. На підставі аналізу показано, що сучасна хвиля наукових відкриттів не тільки творить черговий ланцюг технологічних трансформацій, а й дедалі ускладнює глокальний взаємовплив науково-технологічних і соціокультурних процесів. Головними її наслідками є повне нерозуміння більшістю людей сутності результатів сучасних науково-дослідних робіт, наростаюча біологічна та соціальна залежність людини і суспільства від техніко-технологічної компоненти. До висновків належать положення про входження глобальної людської спільноти у складно передбачуваний етап науково-технологічних і соціокультурних трансформацій, які змінюють фундаментальні умови співіснування людини, техніки і технологій на основі трансгуманістичної концепції. Поряд із соціально-економічним і соціокультурним впливом, зв’язок науково-технологічного прогресу з людиною все активніше відбувається на фізичному рівні. Початок фундаментальних трансформацій людської природи через штучне покращення її якостей обґрунтовано породжує складні етичні питання та висновки про цивілізаційні ризики, пов’язані з фактом розділення людей за їх новою природою. Сформувався дисбаланс між функціями самої науки, коли світоглядна, соціальна і культурна функції поступаються виробничій. Гармонійне існування людини у новому постіндустріальному, цифровому світі, потребує усвідомлення ризиків, які походять від нової трансгуманістичної реальності, та підтримки концепції цілісного розвитку людського потенціалу — його фізичної, когнітивної та особливо духовної складових.