Становлення та розвиток Дніпропетровської наукової гідробіологічної школи (30—90-ті роки ХХ ст.). Частина 3

Анотація

Представлено третю, заключну частину статті, присвячену діяльності Дніпропетровської наукової гідробіологічної школи техногенно-трансформованих прісноводних екосистем на четвертому етапі її розвитку (1975—1990 рр.). У першій та другій частинах охарактеризовано попередні етапи діяльності школи, що припали на 30—70-ті рр. минулого століття. Характерною особливістю четвертого етапу стало виокремлення двох магістральних, новаторських на той час напрямів гідробіології: 1) теоретичні та прикладні питання риборозведення та аквакультури в умовах водосховища, 2) екологічний (проблема чистої води у водосховищах). Лідером колективу в цей період став проф. А.І. Дворецький. У результаті комплексних науково-дослідних і науково-практичних робіт співробітників Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, Інституту рибного господарства УААН та інших науково-дослідних установ споруджено унікальне Придніпровське тепловодне рибне господарство. У рибному господарстві області створено новий напрям прикладної гідробіології — індустріальне рибництво. Лабораторія тепловодного рибництва Інституту рибного господарства УААН, що діяла на базі Придніпровського тепловодного рибного господарства, була єдиною науковою установою в Україні, яка розробляла технологічні питання індустріальної аквакультури. Докладно розглянуто дві успішні сторінки в історії дніпропетровських гідробіологів: 1) роботу зі створення природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» у центрі промислово навантаженого Придніпров’я для спостереження впливу техногенних факторів на довкілля та збереження багатьох видів водних рослин і тварин, що зникають; 2) спорудження на березі Монастирського острова, в акваторії Дніпровського водосховища, прісноводного експозиційного «Акваріума», який, окрім наукового, має величезний соціальний ефект: для багатьох мешканців індустріального Дніпра екскурсії до «Акваріума» стали однією з небагатьох можливостей контакту з живою природою, що сприяють вихованню доброго, бережливого ставлення до «братів наших менших», формують екологічне світосприйняття. На підставі результатів дослідження діяльності Дніпропетровської наукової гідробіологічної школи, викладених у трьох частинах статті, сформульовано загальний висновок: напрацювання дніпропетровських гідробіологів у період 30—90-х рр. XX ст. склали єдиний цілісний науковий напрям «Техногенна трансформація прісноводних гідроекосистем»