СОЦІАЛІЗАЦІЯ В СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ ДОВГОСТРОКОВОГО ХАРАКТЕРУ

Анотація

Розглянуто передумови і характер "нової нормальності" в розвитку сучасного суспільства, основними особливостями якого є швидкоплинність змін і розширення конфліктності, що невпинно демонтує бар'єри до так званого "творчого безладу". Як результат хаотизується суспільне життя з поки що незрозумілим інституційним світом, де невизначеність і непередбачуваність, з одного боку, вже не можуть обмежуватися рішеннями урядів національних держав, а з іншого –– сукупність ознак такої нормальності, інтеріоризуючись, формує невдоволеність і протестність населення. Сукупність нинішніх змін і суспільних трансформацій має характерні ознаки кругообігу з особливим привнесенням у нього і нового змісту. Разом з тим у наявності й збіг з рядом ознак "темних століть" середньовіччя. Вихід з них був пов'язаний як із соціалізацією технологічного передання культурної спадщини в процесі засвоєння нагромаджених знань, так і з використанням культурного капіталу минулого. Усе це породжувало через екстеріоризаційну діяльність особистості інституційну обумовленість для самореалізації при становленні капіталістичного світу. Можливість такої самореалізації лягла в основу діалектики формування і розвитку соціального світу капіталізму. Тим самим соціалізація як процес засвоєння людиною суспільних способів життєдіяльності та культури забезпечила тоді й може забезпечити сьогодні суспільну трансформацію довгострокового характеру щодо руху від нинішнього домінантного значення космополітичної універсалізації ліберально організованого ринку, який породив сучасну кризовість у суспільстві та економіці, до еволюційно-інституційного розвитку у сфері економіки і суспільних трансформацій, завдяки якому відбувалися вихід з кризового стану і подолання викликів сучасності. В основу такої трансформації покладено механізм трансформації соціальної реальності на основі соціалізації на шляху до нової соціальної якості як ресурсу розвитку.