ФЕНОМЕН ПОДВІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК НЕГАТИВНИЙ НАСЛІДОК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ

Анотація

Проаналізовано інституціональне середовище України. Встановлено, що для нього є характерним симбіоз різновекторних моральних, етичних і поведінкових норм. Обґрунтовано, що на формування індивідуалістичного і колективістського світогляду серед населення України впливало не лише формальне інституціональне середовище держави, з якої воно походило, а й характер діяльності та місце проживання. Проаналізовано фундаментальні відмінності світогляду населення України.
Виявлено інституціональні передумови виникнення та існування подвійних організацій в умовах переходу від соціалістичної системи до ринкового господарства. Визначено, що в Україні відсутня інституціональна рівновага, внаслідок чого звичні норми і правила діяльності організацій не відповідають формальним вимогам. Охарактеризовано неформальну модель відносин «принципал –– агент». Висунуто гіпотезу, що різкий перехід до абсолютних індивідуалістичних інститутів призведе до збільшення кількості подвійних організацій. Зважаючи на таку імовірність унаслідок кардинальної трансформації інституціонального середовища, слід очікувати низької віддачі від трансакційного капіталу, принаймні,в короткостроковій перспективі. Із зміною поколінь, які формуватимуть власний світогляд у новому (індивідуалістичному) формальному інституціональному середовищі, слід очікувати як зниження трансакційних витрат, так і підвищення їх рентабельності. Виявлено, що в умовах інституційного переходу виняткового значення набуваєтрансакційний капітал.
Надано рекомендації щодо врегулювання проблеми подвійних організацій в межах інституціонального переходу України. Запропоновано застосовувати комплекс заходів з посилення державного контролю за організаціями, де вже фактично існує або є загроза виникнення моделі відносин «принципал –– агент». Державний контроль за організаціями повинен мати партнерський характер. Паралельно рекомендовано поступово децентралізовувати формально колективістські організації, зберігаючи при цьому контроль за дотриманням вимог децентралізації.
Обґрунтовано, що стратегія інституціонального переходу має включати заходи щодо стимулювання індивідуалістичних відносин усередині організації, що сприятиме ефективному застосуванню зрілих індивідуалістичних інститутів у майбутньому.