АНАЛІЗ РИЗИКІВ НЕЕФЕКТИВНОСТІ НА УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ

Анотація

Розглянуто ідентифікацію ризиків неефективності на прикладах 51 українського акціонерного машинобудівного підприємства у 2012–2017 рр. Як результуючий показник ефективності обрано додану вартість за факторами виробництва (ДВ), яка є джерелом доходів різних соціальних груп, що сприяє консолідації їх зусиль. Щоб підтримати прогресивні технології та менеджмент, а не екстенсивне захоплення ринку, запропоновано мультиплікативну модель ДВ, де її частка у випуску є оцінкою якісних процесів усередині підприємства. Проведено економічний аналіз щорічної публічної фінансової звітності та структурної статистики, щоб дослідити для основної операційної діяльності пропорції між елементами витрат в їх сумі та у зв’язку з прибутком у чистому доході від реалізації. У результаті запропоновано моделі двох типів коефіцієнта ризику. Їх верифіковано за допомогою статистичного аналізу. Дані перевірено на дотримання закону нормального розподілу за тестом Шапіро – Уілка і на однорідність за коефіцієнтом кореляції. У ході непараметричного дисперсійного аналізу за тестом Крускала – Уоліса доведено, що групи ризику статистично значимо відрізняються від інших підприємств і один від одного. На підставі рангових коефіцієнтів кореляції Спірмена виявлено статистично значущу сильну і помірно сильну залежність показника ДВ/випуск від належності підприємства до групи ризику першого або другого типу. Виявлено, що 37% підприємств вибірки є ризиковими, причому третина з них – це великі або середні компанії. Продемонстровано переваги методики порівняно з методом кластеризації Варда. Наша методика дозволяє виокремити більш вузьке коло проблемних підприємств. Зроблено висновок про те, що управлінські рішення щодо надання додаткових ресурсів варто перевіряти на предмет того, чи не є підприємство ризиковим за наданими алгоритмами. Для виправлення ситуації потрібно звертатися до концепції сталого розвитку.