ЛІСОВІ РЕСУРСИ: ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ЇХ ОБЛІКУ І ВИКОРИСТАННЯ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІКИ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Анотація

Висвітлено короткий нарис розвитку лісівництва в Україні та його реформування в останні роки. Зокрема, розглянуто його становлення по Київській губернії з часів започаткування лісівництва як галузі рослинни-цтва. Те саме стосується ХХ ст., з наголошенням на змінах економічної ефективності лісівництва впродовж його другої половини. Проаналізова-но основоположні таксаційні терміни «ліс», «лісовий фонд», «лісокорис-тування», їх визначення і відповідність стандартам європейського лісів-ництва. Здійснено їх порівняння за описом у країнах колишнього Союзу РСР і в законодавстві ЄЕК/ФАО. Доведено, що найбільш повним і зрозу-мілим для визначення змісту землекористування є термін «ліс» в описі ЄЕК/ФАО: «Ліс – це земля». Точніше – землі лісові. Такий опис включає усі найбільш характерні компоненти ЛЕС, хоч і не вживає цього терміна. Без запровадження терміна «компонент» поняття «ліс» як об’єкт обліку і спостереження залишається двозначним, мало визначеним, нібито за ча-сів зародження лісівництва як галузі рослинництва та відсутності належ-ним чином освічених спеціалістів. Для обговорення і прийняття пропону-ється використовувати опис терміна «ліс» = «землі лісові» стосовно до його змісту першого рівня за ССКЗ ЄЕК/ФАО ООН як найбільш прави-льний, дещо уточнивши його за кількісними показниками вітчизняної практики лісівництва та лісовпорядкування, і визначати їх за пропонова-ною формулою.
Особливо відзначимо, що оцінка динаміки таксаційних показників стану категорії «землі лісові» повинна знаходити предметне та цільове за-стосування при розробці проектів лісогосподарських заходів і формуван-ня стійких ЛЕС з урахуванням норм охорони навколишнього середовища.