ЕКОСИСТЕМНИЙ ПІДХІД ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗБИТКУ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА: УКРАЇНСЬКА АВТЕНТИЧНІСТЬ

Анотація

Розкрито понятійні кластери – «забруднення навколишнього середовища» та «економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища», а також досліджено низький рівень просування концептуальних засад екосистемного підходу в практику вітчизняного господарювання. З допомогою екосистемного підходу вперше проведено структуризацію економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища за екосистемними об’єктами втрат, що охоплює принаймні шість екосистемних об’єктів: втрати від деградації екосистем біорізноманіття; втрати через погіршення або знищення екосистемних товарів, послуг, функцій; збитки, заподіяні у зв'язку з порушенням асиміляційного потенціалу екосистеми; шкода, заподіяна природно-господарському комплексу; втрати від пошкодження та руйнування біоресурсних сегментів національної економіки; збитки, заподіяні природоорієнтованому виробництву чи галузі національної економіки.
Наведено схему структуризації економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища, в якій вперше представлено не лише групи втрат за екосистемними об’єктами, а й чітку та найповнішу наочну класифікацію видів втрат, які формують цей економічний збиток. Їх урахування сприятиме обгрунтуванню більш достовірного загального економічного збитку, заподіяного національній економіці внаслідок забруднення навколишнього природного середовища.
Показано, що на практиці склалася вкрай невтішна ситуація із застосуванням екосистемного підходу для вартісного оцінювання природних об’єктів чи збитку від забруднення навколишнього природного середовища. Доведено накопичення невирішених на цей час питань щодо реалізації екосистемного підходу при оцінюванні економічного збитку внаслідок забруднення навколишнього природного середовища в частині наукового, правового, методичного, нормативного та інформаційного опрацювання, що потребує не тільки відповідних потужних зрушень і дій з боку фахівців-екологів, представників наукових кіл, законодавчих і виконавчих органів державної влади, а й активізації просвітницької роботи для поглиблення екологічної свідомості населення, особливо на рівні територіальних громад.