ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ В УКРАЇНІ

Анотація

Розвиток ринкових відносин у всіх сферах національної економіки, в тому числі й у рекреаційно-туристичному секторі, визначається розвитком відносин власності на основні фонди, оборотні активи та природні ресурси. У рекреаційно-туристичному бізнесі техногенні фактори виробництва відносяться в основному до приватної власності суб’єктів господарювання, а природні ресурси, що використовуються ними, перебувають у державній та комунальній власності, що закладає конфлікт інтересів. Відсутність єдиної державної політики у сфері розвитку відносин щодо привласнення природних ресурсів на основі функціонування певних форм, прав власності та обмежень, які стосуються форм, прав і суб’єктів власності, призводить до того, що користувачі природних ресурсів отримують економічні вигоди без «привласнення» негативних збитків навколишньому природному середовищу, а суспільство – негативні внутрішні та зовнішні конфлікти, тобто «привласнює» соціо-еколого-економічні збитки. Це пояснюється тим, що повноваження щодо управління рекреаційною та туристичною діяльністю та використанням природних ресурсів у цій сфері є розпорошеними між різними органами державного управліннями, діяльність яких не забезпечує екосистемний і поліфункціональний підходи щодо використання природних ресурсів рекреаційно-туристичного призначення. Відсутні також науково обгрунтована політика щодо функціонування відносин власності на рекреаційно-туристичні природні ресурси та механізму реалізації переваг залежно від форм і прав власності.
Така ситуація знижує поповнення державного та місцевих бюджетів і подальший ефективний розподіл коштів, одержаних від використання загальнонародної власності на природні ресурси; перешкоджає визначенню результативних суб’єктів власності.
Запропоновано розширити повноваження Департаменту туризму та курортів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України або створити як альтернативу координуючий орган з координації використання природних ресурсів та розвитку рекреаційно-туристичної діяльності на основі перерозподілу компетенції, прав, обов’язків і функцій уже існуючих структур для формування єдиної політики держави щодо вдосконалення використання рекреаційно-туристичних природних ресурсів і підвищення ефективності рекреаційно-туристичної діяльності.