ЕКОНОМІКА ЛІСІВНИЦТВА І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

В Україні розпочався новий етап у реформуванні лісового господарства, але, як завжди, без належного опрацювання. Посилання на оприлюднені в Інтернеті Концепцію реформування або Стратегію збалансованого розвитку лісового та мисливського господарства України на період до 2020 року як на нормативно-правові акти слід сприймати вкрай сумнівними.
У статті висвітлено порівнянні фінансові показники за видатками на лісове господарство та доходами до державного і місцевих бюджетів за останні роки і ХХ ст. Головною продукцією колишнього і сучасного лісівництва є деревина, а об’єктом праці – земля, тобто землекористування. Саме щодо цього терміна довгий час ведеться полеміка в публічних джерелах наукової інформації, проте органи влади, посилаючись на Лісовий кодекс України, підмінили його на термін «лісокористування», що не відповідає ні складу лісогосподарського виробництва, ні об’єкту праці в галузі лісівництва. Рано чи пізно виконавчим органам державної влади доведеться усвідомити істотну відмінність ідентифікованого господарювання на землі від загальнодержавного, тобто знеособленого, а також зрозуміти, що об’єктом праці для лісівництва є земля (земельна ділянка), за користування якою необхідно завжди здійснювати рентну плату. Саме за користування земельними угіддями, а не за лісові матеріали, кількість і якість яких залежать від мистецтва господарювання. Це також необхідно для того, щоб використання деревини і вироблених з неї лісових матеріалів перестало «живити» тіньові схеми їх продажу. До того ж сам фізіологічний процес нарощування деревини є одним з найважливіших факторів коагуляції вуглецю і одним з факторів його зменшення у складі повітря. Реформуванню галузі лісівництва на ринкових засадах має передувати вдосконалення лісового законодавства.