ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Історія суспільного розвитку демонструє невпинне вдосконалення системи політичних, економічних і соціальних (громадських) інститутів суспільства. Таке вдосконалення відбувається складно, оскільки взаємозв’язок і взаємозалежність суспільних інститутів, хоча й і є об’єктивними, неминучими, все ж залишаються абсолютно непередбачуваними, а в умовах сучасної глобалізації ще більше посилюються. Свідченнями цьому є світові економічні кризи, суперечливі громадські рухи в різних країнах світу і навіть військові протистояння між ними.
В ієрархії суспільних інститутів визначальними є економічні інститути. Адже, як правило, саме вони слугують об’єктом і предметом політичних дискусій та відповідних дій. Саме вони є основою соціальної злагоди і справедливості, демократії та свободи життя людей за умови невпинного прогресу у забезпеченні їхніх різноманітних потреб.
Як відомо, в умовах ринку економічні інститути стають бізнесовими. Їх розвиток вимагає не тільки вільної дії законів товарного виробництва, але й втручання держави з метою усунення суперечності між інтересами приватних власників (бізнесменів) та іншими членами суспільства. В наш час таке втручання набуває ознак партнерства.
Державно-приватне партнерство (ДПП) дістало розвиток в економічно розвинутих країнах. Його теоретичне і нормативно-правове обгрунтування постійно вдосконалюється, що й дало нам можливість визначити види, форми та організаційні моделі ДПП, а також класифікувати його. Усе це було покладено в основу аналізу світової практики реалізації ДПП і з’ясування його стану та ефективності. І хоча, як показав аналіз, розвиток проектів ДПП у США і країнах ЄС в останнє десятиріччя не є однаковим і в кожній з них має свої особливості, все ж ці проекти характеризуються економічною ефективністю і мають постійну позитивну динаміку.
З розвитком ринку Україна теж намагається реалізувати ДПП. За даними Світового банку, у 1992–2014 рр. у таких секторах економіки України, як ЖКГ, телекомунікації, енергетика і транспорт, було реалізовано певну кількість проектів ДПП загальною вартістю 14161 млн. дол. Приватний капітал, який при цьому залучається, сприяв скороченню навантаження на бюджет, а держава мала можливість перенаправляти заощаджені кошти для вирішення значно ширшого кола соціальних проблем. При цьому особливого розвитку набувають такі форми участі приватного капіталу, як концесія та оренда об’єктів комунальної власності.
Правда, в Україні існують також проблеми, що заважають розвиткові ДПП. Їх вирішення полягатиме в подальшому законодавчому вдосконаленні національної нормативно-правової бази. Тим часом за умов децентралізації виходом можуть стати й запропоновані нами підрозділи, які мають бути створені в кожному регіоні, при відповідних облрадах або держадміністраціях. Цьому може сприяти і створений за аналогією з ЄС спеціальний фонд, який би співфінансував проекти ДПП в Україні.