ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ТА ОПОДАТКУВАННЯ У СФЕРІ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Анотація

У процесі виробництва та споживання утворюються залишки, які не придатні для подальшого використання. Рішення проблеми накопичення й утилізації відрізняється у країнах світу і залежить здебільшого від економічного рівня країни. Світовий досвід показує, що із загостренням екологічних проблем і погіршенням стану зовнішнього середовища в усіх країнах з розвинутою економікою почали створюватись і посилюватися централізовані адміністративні системи управління охороною навколишнього природного середовища.
Економічний бік даного питання пов'язаний з тим, що населення має платити за переробку відходів.
Основний метод фінансування утилізації відходів у світі – податок з населення. Також існує податок з виробників, здебільшого поширений у розвинутих країнах, де є система сортування сміття, рециклінг і виконується екологічне законодавство.
Одним з найперспективніших шляхів фінансування утилізації відходів є створення умов для її прибутковості. Таким чином, держава переключає проблему накопичення та утилізації відходів на приватні компанії, які в умовах конкуренції, використовуючи новітні технології, перетворюють утилізацію сміття на прибутковий бізнес, вирішуючи в деяких сферах питання браку сировини.
У країнах, що розвиваються, найчастіше використовується фінансування із загального бюджету. Кошти на утилізацію в основному беруться з місцевого бюджету населеного пункту. Плату за утилізацію включено в загальну плату за комунальні послуги, яка перераховується до державного бюджету України через податкового агента, головна функція якого – перерозподіл фінансів, у тому числі й на утилізацію сміття. В Україні існує й інший спосіб фінансування утилізації без втручання ЖКГ – шляхом створення приватних комунальних служб, які або самостійно займаються утилізацією відходів, або співпрацюють з перевізниками. При чесній конкуренції та сумлінній роботі таких підприємств результативність утилізації можна покращити. Що стосується методів фінансування, то оптимальним для України було б створення умов для прибутковості підприємств з переробки та утилізації сміття. Це мінімізувало б кількість агентів у фінансових потоках та сприяло б цільовому використанню коштів, адже держава – тільки контролюючий орган, а податок на утилізацію направляється на рахунки підприємств, які безпосередньо утилізують сміття і розвивають дану галузь. Однак для цього необхідно сформувати екологічне законодавство, забезпечити необхідні умови для підприємництва, мінімізувати ризики.