РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО І ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛІВ УКРАЇНИ

Анотація

Обгрунтовано, що для економічного зростання дуже важливо визначити резерви збільшення соціального і трудового потенціалів, а також активізації суб’єктів соціально-трудових відносин для мобілізації наявних резервів. Запропоновано оцінювати резерви зростання та рівень розвитку соціального і трудового потенціалів за допомогою їх інтегрального показника. Показано, що його розрахунок здійснюється за допомогою системи показників та індикаторів виміру за такими складовими: демографічна, здоров’я та санітарний стан населення, матеріальна забезпеченість, соціально-трудова сфера, зокрема, зайнятість та соціально-трудові відносини, освіта, культура, інформаційно-комунікативні послуги, соціальна згуртованість та єдність, соціальні ризики та соціальне виключення, соціальна інфраструктура.
Розкрито, що використання факторного аналізу дозволило оцінити кількісний вплив усіх складових елементів на інтегральний показник соціального і трудового потенціалів. Розраховано резерви зростання для чинників, які гальмують їх розвиток. Показано, що загальні обсяги резерву можуть становити близько половини інтегрального показника соціального і трудового потенціалів.
Виявлено, що найвагоміші резерви зосереджено в підсистемах «Соціальна інфраструктура», «Соціальна згуртованість та єдність» і «Зайнятість». За кожною складовою деталізовано чинники, які найбільшою мірою визначають резерви за умови їх активізації та мобілізації. Розкрито, що реалізація заходів з використання резервів збільшення соціального потенціалу пов’язана з поліпшенням соціально-економічної ситуації, забезпеченням політичної свободи, формуванням серед населення політичної та громадської активності. Доведено, що резерви розвитку трудового потенціалу забезпечуються завдяки посиленню якості робочої сили, що безпосередньо пов’язано з освітою, збільшенню витрат на освіту за всіма джерелами фінансування, підвищенню рівня пенсійного забезпечення та зменшенню злочинності, зниженню рівня інвалідності та старіння населення, зменшенню навантаження на 1 робоче місце, забезпеченню підвищення рівня зайнятості, скороченню зайнятості в неформальному секторі, неповної зайнятості, зменшенню тяжкості виробничого травматизму.