МОЖЛИВОСТІ ТА РИЗИКИ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ КРИТИЧНИХ СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

Анотація

Глобальний перехід до «зеленої» та цифрової економіки зумовлює стрімке зростання попиту на критичні сировинні елементи (КСЕ). Обмежене поширення, складність переробки і стратегічна роль у високотехнологічних галузях перетворюють їх на ключовий чинник геоекономічної конкуренції. Домінування Китаю у видобутку й переробці стимулює США і ЄС до диверсифікації постачання й пошуку нових партнерів. Україна володіє підтвердженими запасами 25 елементів з 34 визначених у ЄС як критичні, зокрема літію, графіту, титану, урану й рідкоземельних металів, що робить її перспективним учасником глобальних ланцюгів постачання. Проте воєнні ризики, окупація частини родовищ, інституційна слабкість і відсутність сучасної переробної інфраструктури стримують реалізацію цього потенціалу. SWOT-аналіз з кількісною оцінкою факторів показує відносний баланс сильних (запаси, географія, партнерство з ЄС і США) і слабких (воєнні та інституційні ризики) сторін. Можливості (зростання попиту, створення національного хабу КСЕ, технологічне партнерство, післявоєнна відбудова) дещо переважають загрози (втрата контролю над родовищами, ризик «сировинного придатку», екологічні наслідки).

Запропоновано «дорожню карту» розвитку КСЕ на найближче десятиліття, що ґрунтується на проведеному аналізі й ураховує міжнародний досвід, зокрема Австралії. Ідеться про захист стратегічних родовищ, цифровізацію даних і дерегуляцію доступу до надр, створення переробної інфраструктури і дослідницьких центрів, а також формування національного хабу КСЕ та інтеграцію в трансатлантичні ланцюги постачання.

Зроблено висновок, що ефективне використання ресурсного потенціалу КСЕ здатне стати одним з ключових драйверів післявоєнної економічної трансформації України і посилити її геополітичну суб’єктність.