Іменування та письмове означення осіб у пізньосередньовічних документах на прикладі двомовного акта від 19 жовтня 1404 р.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.01.137Ключові слова:
іменування, шляхта, уряд, документ, латинська мова, руська моваАнотація
Мета дослідження. На прикладі унікального двомовного документа показано іменування осіб, що зібралися 19 жовтня 1404 р. в Медиці біля Перемишля для вирішення земельної суперечки між королем Владиславом II Яґайлом та Ядвіґою Пілецькою і її донькою Ельжбетою Ґрановською. Представлено означення 42 персон, їхні імена, прізвиська та прізвища у двох мовних версіях акта – латинській та руській.
Методологія полягає у використанні порівняльного, просопографічного, лінґвістичного, антропологічного методів для представлення й аналізу імен, прізвиськ, прізвищ учасників суперечки.
Наукова новизна. Уперше використано двомовний документ для представлення способів означення осіб, що присутні в публічно-правових актах другої половини XIV – першої половини XV cт. походженням з українських земель.
Висновки. На численних прикладах показано залежність використання форми імені, варіанту прізвиська і прізвища від письмової традиції тієї чи іншої мови в означенні осіб. Виразно видно усталеність латинськомовного формуляра документа та чіткість представлення в ньому, особливо, коли йдеться про земських і ґродських урядників. Натомість руськомовний варіант дає інший підхід до означення, адже писар дуже добре позначив місцевих русинів і тих, хто давно проживав у руських землях. Коли ж ішлося про коронну шляхту, що супроводжувала монарха, то він скорочував або намагався адаптувати імена, прізвиська, прізвища до руського письма і власних уподобань форми представлення певних персон. Загалом двомовний документ демонструє цілком різні способи означення, що побутували в той час у латинсько- й руськомовній писемних культурах.