Вкладники монастирів Гетьманщини: соціальний портрет

Анотація

Метою статті є відтворення соціального складу/соціального портрету вкладників монастирів Гетьманщини, задля виявлення інтересів різних соціальних станів до тієї чи іншої обителі; визначення ареалу поширення впливу конкретного монастиря, а отже окреслення со¬ціальних, географічних та просторових «вимірів» віри.

Методологія дослідження базується на тотальному аналізі даних про вкладників, уміщених у ризничних описах монастирських храмів, застосуванні кількісно-статистичних та просопографічних методів.

Наукова новизна полягає у вивченні ризничних описів як цілісного комплексу унікальних джерел, що дозволя¬ють відтворити статистичну картину соціального складу вкладників монастирів Гетьманщини, створюють підґрунтя для подальших інтерпретацій.

Висновки. Соціальний портрет вкладни¬ків монастирів Гетьманщини насамперед залежав від статусу, місцезнаходження обителі, на¬явності шанованих святинь, урешті від активності, яку проявляв сам монастир у комунікації з потенційними вкладниками. Кожна обитель вирізнялася особливим, характерним лише для неї соціальним складом вкладників, хоча окремі дарителі могли жертвувати до кількох монас¬тирів. Для всіх обителей спостерігається домінування серед вкладників чорного духівництва. «Елітними» за соціальним складом жертводавців виглядають насамперед Києво-Печерська лавра та Свято-Софійський кафедральний монастир. Безумовно, Київ з його монастирями мав статус сакральної столиці Гетьманщини; у XVIII ст. став важливим сакральним центром і для російського соціуму. Монастирі поза межами Києва за соціальним складом вкладників справляють враження локальних сакральних центрів, а їх можливе вивершення мало ситуатив¬ний і тимчасовий характер.