Людина "другого плану" в історії: казус Епіфаніо Пріцци або Пригоди італійського "Нахаби" в УРСР
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.01.169Ключові слова:
Епіфаніо (Діно) Пріцци, естрадний співак, репатріація, Австралія, Комітет державної безпеки, Комітет за повернення на Батьківщину, людина «другого плану» в історії., Епіфаніо (Діно) Пріцци, естрадний співак, репатріація, Австралія, Комітет державної безпеки, Комітет за повернення на Батьківщину, людина «другого плану» в історіїАнотація
Мета полягає в реконструкції основних віх біографії уродженця Сицилії Епіфаніо (Діно) Пріцци — вільної, талановитої та самобутньої людини, яка не зраджувала собі за жодних обставин. Основну увагу приділено його перебуванню в радянській Україні, куди він потрапив із дружиною-українкою по лінії репатріації, зокрема роботі співаком-тенором у Запорізькій обласній державній філармонії.
Методологічними засадами стали антропологічний підхід, методи мікроісторії та визначення предметної області як людина «другого плану» в історії, що дозволяє поєднати у собі індивідуальне й масове, людину та суспільне середовище свого часу.
Наукова новизна полягає в розкритті джерельного потенціалу Галузевого державного архіву Служби безпеки України для вивчення «пересічної людини», яка обирала різні життєві стратегії в умовах тоталітарного СРСР.
Висновки. Співак Е. Пріцци постає життєлюбом та авантюристом, який упродовж бурхливого ХХ ст. прожив тривале, цікаве, напрочуд насичене життя, змінив чимало професій, сфер діяльності, країн і здійснив свою мрію — здобув визнання на професійній сцені й допоміг зробити це іншим. Е. Пріцци реалізувався не тільки як співак, а й актор, теле- та радіоведучий, бізнесмен, громадський діяч і меценат. Був щасливим чоловіком, батьком, дідусем, багато подорожував та пішов із життя в Австралії, перебуваючи на піку популярності. Висвітлено діяльність КДБ і Комітету за повернення на Батьківщину, специфічні методи оперативної роботи з іноземцями й репатріантами, що демонструє істинне обличчя радянського режиму, порушення базових прав людини, забюрократизованість та заанґажованість усієї вертикалі влади, на утримання якої витрачалися неадекватно великі «народні» кошти.
Посилання
Andrieiev, V. (2009). Istoryk “druhoho planu” v personalnii iierarkhii ukrainskoho istorychnoho spivtovarystva XIX — pochatku XX st. Eidos: Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky. Kyiv. 4: 295-302. [in Ukrainian].
(2009). Haluzevyi derzhavnyi arkhiv SBU: Putivnyk. Ed. V. M. Danylenko. Kharkiv: Prava liudyny. [in Ukrainian].
Okipniuk, V. T. (2007). Komitet derzhavnoi bezpeky SRSR ta Komitet derzhavnoi bezpeky URSR. Entsyklopediia istorii Ukrainy. Eds. V. A. Smolii et al., Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kyiv. 4: 479. [in Ukrainian].
(1961). Prikaz Predsedatelya Komiteta gosudarstvennoy bezopasnosti pri Sovete Ministrov Soyuza SSR N 0020 ot 23 yanvarya 1961 g. Moscow. [in Russian].
"Kuturkin, V. Rok end roll v SSSR i Rossii. [in Russian].
"Zavadskaya, I. (31.10.2015). Improvizatsii na temu lyubvi. Belarus segodnya. [in Russian].
"Bezrylov, E. (25.08.2006). Do Grafa byl Dino. No ne Martin. [in Russian].
(1955). Komnata N 6: Svidetelstva ochevidtsev o vostochnogermanskom “Komitete za vozvrashchenie na Rodinu”. Munchen: Izdanie Tsentralnogo obedineniya poslevoennykh emigrantov iz SSSR (TsOPE). [in Russian].
"Dino’s success made in Australia. The Advertiser. 02.06.2018.
Prizzi, Epifanio (Dino). My trybutes. 21.04.2018. doi: https://doi.org/10.1055/s-0038-1648546
Shabeltsev, S. V. (2002). Ukrainski reemihranty z Arhentyny (1950s-1960s). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 5: 92-104. [in Ukrainian].
Dino Pritstsy. Ciao, Ciao, Bambina. Selene. Kinets 1970-kh rr. (Bravo Recouds and Music LTD, Toronto) [record cover].
(2008). Zaporizka oblasna filarmoniia. Ukrainska muzychna entsyklopediia. Ed. H. Skrypnyk. Kyiv: Vyd-vo Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii NAN Ukrainy. 2: 129-130. [in Ukrainian].
