Ревізіоністська критика національної історії у сучасній Україні: методологічні прогалини
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.159Ключові слова:
національна історія, методологія історії, професійне історієписання, історики-ревізіоністи, сучасна Україна, соціальні функції історіїАнотація
Мета дослідження – обґрунтувати неслушність деяких методологічних засновків ревізіоністських пропозицій стосовно національної історії, які спричиняють твердження про її «ненауковість» та «інтелектуальний анахронізм» й за допомогою методологічних арґументів посилити тезу про наукову леґітимність такого різновиду історієписання.
Методологія базована на методах історіографічного аналізу, синтезу, а також історіографічної компаративістики.
Наукова новизна полягає в арґументації методологічних прогалин ревізіоністської критики національної історії у сучасній Україні та обґрунтуванні положення про її цілковиту методологічну коректність. По-перше, стверджено, що національна історія за своїми пізнавальними характеристиками нічим не відрізняється від інших способів наукового осягнення минулого. По-друге, доведено, що зв’язок національної історії зі сьогоденням, як і будь-якого іншого різновиду історієписання, неминучий. Такий проект професійної історіографії, зберігаючи наукову притомність, водночас у сучасній Україні належить до особливо значущих з огляду на свої важливі позитивні соціальні функції.
Висновки. Головна помилка методологічного характеру, якої припускаються критики національної історії у сучасній Україні, полягає в підміні понять: нації та способів дослідження її минувшини. Тож епістемологічні вади етноцентричної версії національної історії, до якої апелюють критики, безпідставно поширено на інші способи пізнання минулого. Натомість територіальна/ багатоетнічна версія, доповнена досягненнями інших моделей пізнання (культурної, соціальної, ґлобальної історії тощо), долає прогалини етноцентричної та надає національній історії повноцінної академічної респектабельності. Національна історія, як й інші різновиди історієписання, зберігає активний зв’язок з українським сьогоденням. Проте цей аспект належить до норми функціонування професійної історіографії, а не є академічною девіацією.
Посилання
Adadurov, V.V. (2013). Teoretychni zasady ta metodolohiia vpysuvannia ukrainskoi istorii v ievropejskyj kontekst (pohliad istoryka-vsesvitnyka). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 2, 4–23. [in Ukrainian].
Aristov, V. (2015). Chto novogo v Kievskoj Rusi? Ab imperio, 1, 480–488. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.1353/imp.2015.0004
Blok, M. (1973). Apologiya istorii ili remeslo istorika. Moskva: Nauka. [in Russian].
Furedi, F. (2008). Gdzie się podziali wszyscy intelektualiści? Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. [in Polish].
Gene, B. (2002). Istoriya i istoricheskaya kultura srednevekovogo Zapada. Moskva: Yazyki slavyanskoj kultury. [in Russian].
Guldi, J., Armitage, D. (2014). The History Manifesto. Cambridge: Cambridge University Press. doi: https://doi.org/10.1017/9781139923880
Halushko, K.Yu. (2013). U poshuku common sense: do dyskusii z pryvodu natsionalnoho grand-naratyvu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 1, 4–23. [in Ukrainian].
Hunt, L. (2014). Writing History in the Global Era. New York: W.W. Norton and Company.
Iggers, G. (2010). Historiografia XX wieku: Przegląd kierunków_badawczych. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. [in Polish].
Iggers, G., Van, E. (2012). Globalnaya istoriya sovremennoj istoriografii. Moskva. [in Russian].
Kasianov, H. (2004). «Natsionalizatsiia» istorii: normatyvna istoriohrafiia, kanon ta yikhni supernyky (Ukraina 1990-kh). L.O.Zashkilniak (Ed.). Ukrainska istoriohrafiia na zlami XX i XXI st.: zdobutky i problemy, 57–73. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet im. Ivana Franka. [in Ukrainian].
Kasianov, H. (2010). Danse macabre: holod 1932–1933 rokiv u politytsi, masovii svidomosti ta istoriohrafii (1980-ti – pochatok 2000-kh). Kyiv: Nash chas. [in Ukrainian].
Kasianov, H. (2018). Past continuous: istorychna polityka 1980-kh ‒ 2000-kh. Ukraina ta susidy. Kyiv: Laurus, Antropos-Lohos-Film. [in Ukrainian].
Kasianov, H., Smolii, V., Tolochko, O. (2013). Ukraina v rosiiskomu istorychnomu dyskursi: problemy doslidzhennia ta interpretatsii. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Kasianov, H.V., Tolochko, O.P. (2012). Natsionalni istorii ta suchasna istoriohrafiia: vyklyky i nebezpeky pry napysanni novoi istorii Ukrainy. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 6, 4–24. [in Ukrainian].
Kolinhvud, R. Dzh. (1996). Ideia istorii. Kyiv: Osnovy. [in Ukrainian].
Konrad, S. (2018). Chto takoe globalnaya istoriya? Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie. [in Russian].
Kravchenko, V. (2011). Ponevolennia istoriieiu: Radianska Ukraina v suchasnii istoriohrafii. Ukraina, imperiia, Rosiia: Vybrani statti z modernoi istorii ta istoriohrafii, 455–528. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
Kroche, B. (1998). Teoriya i istoriya istoriografii. Moskva. [in Russian].
Kutsyi, I. (2018). Istoriohrafichnyi posibnyk z akademichnym zmistom. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini – Historiographical studies in the Ukrainian SSR, 29, 327–333. [in Ukrainian].
"Lektsiia svobody Natali Yakovenko. [in Ukrainian].
Liubarets, A.V. (2017). Polityka pamiati shchodo radianskoi spadshchyny v Ukraini (2005–2015 rr.). Candidate’s thesis. Kyiv. [in Ukrainian].
Lukacs, J. (2011). The Future of History. New Haven: Yale University Press.
"Mae M. Ngai. (2012). Promises and Perils of Transnational History.
Magochii, P.-R. (2011). Terytoriia istorykiv. Krytyka, 9/10, 30–32. [in Ukrainian].
Magochii, P.-R. (2012). Ukraina: istoriia yii zemel ta narodiv. Uzhhorod: Vydavnytstvo V.Padiaka. [in Ukrainian].
Magochii, P.-R. (2013). Konstruiuvannia chy dekonstruktsiia: yak povynna vyhliadaty „maibutnia istoriia Ukrainy”? Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 4, 4–7. [in Ukrainian].
Maiboroda, O.M. (2013). “Natsionalna istoriia” zasluhovuie buty bilsh zhyvoiu, nizh mertvoiu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 1, 24–28. [in Ukrainian].
Megill, A. (2007). Istoricheskaya epistemologiya. Moskva: Kanon+. [in Russian].
Nussbaum, M. (2014). Ne radi pribyli: zachem demokratii nuzhny gumanitarnye nauki. Moskva. [in Russian].
Plokhii, S. (2011). Mizh istoriieiu ta natsiieiu: Pavlo Robert Magochii i pereosmyslennia ukrainskoi istorii. Krytyka, 9/10, 27–30. [in Ukrainian].
Plokhii, S. (2012). Natalia Yakovenko: portret istoryka u zvorotnii perspektyvi. Theatrum Humanae Vitae: Studii na poshanu Natali Yakovenko, 35–61. Kyiv: Laurus. [in Ukrainian].
Plokhii, S. (2016). Brama Yevropy: Istoriia Ukrainy vid skifskykh voien do nezalezhnosti. Kharkiv: Klub simeinoho dozvillia. [in Ukrainian].
Pro, A. (2000). Dvenadtsat urokov po istorii. Moskva: RGGU. [in Russian].
Rikkert, G. (1998). Nauki o prirode i nauki o kulture. Moskva: Respublika. [in Russian].
Serbyn, R. (2012). Borotba Ivana Khymky z „ukrainskymy mitamy”: khybni metody. Krytyka, 6, 15–18. [in Ukrainian].
Toshtendal, R. (2014). Professionalizm istorika i istoricheskoe znanie. Moskva: Novyj Khronograf. [in Russian].
Velychenko, S. (2006). De pochynaietsia natsionalna istoriia. Krytyka, 9, 17–19. [in Ukrainian].
Velychenko, S. (2009). Chy mozhlyvo teper naukovo perepysuvaty istoriiu pidrosiiskoi Ukrainy. Krytyka, 9/10, 29. [in Ukrainian].
"Velychenko, S. (2013). New Wine Old Bottle: Ukrainian History, Muscovite/Russian Imperial Myths and the Cambridge History of Russia.
Ven, P. (2003). Kak pishut istoriyu: Opyt epistemologii. Moskva: Nauchnyj mir. [in Russian].
Vzhosek, V. (2012). Istoriia – Kultura – Metafora: Postannia neklasychnoi istoriohrafii; Pro istorychne myslennia. Kyiv: Nika-Tsentr. [in Ukrainian].
Yakovenko, N. (2017). U poshukakh Novoho neba: Zhyttia i teksty Joanykiia Galiatovskoho. Kyiv: Laurus. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2016). „Polityzovana istoriia”: rizni vymiry odnoho poniattia. I.I.Kolesnyk (Ed.) Istoryk i Vlada, 143–167. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2017). Ukrainska istoriohrafiia: suspilno-politychna istoriia. Ostroh. [in Ukrainian].
Yaremenko, M. (2017). Pered vyklykamy unifikatsii ta dystsyplinuvannia: Kyivska pravoslavna mytropoliia u XVIII st. Lviv: UKU. [in Ukrainian].
Zashkilniak, L. (1999). Metodolohiia istorii vid davnyny do suchasnosti. Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet im. Ivana Franka. [in Ukrainian].
