Грошові суроґати купецтва у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.055Ключові слова:
розмінна криза, купецтво, готівкові гроші, замінники грошей, приватні гроші, металеві бони, фальшивомонетництво, Російська імперія, Австро-Угорська імперіяАнотація
Мета дослідження полягає у введенні до наукового обігу інформації про раніше невідомих емітентів приватних грошових суроґатів та у встановленні повного ланцюжка їх використання, а також в аналізі практики органів влади асоціювати подібні випуски з фальшивомонетництвом.
Методологію визначено загальнонауковими методами і принципами історизму, системності, об’єктивності, розвитку та багатогранності.
Ориґінальність дослідження. Уперше у вітчизняній історіографії встановлено й описано повний алгоритм і механізм застосування купецтвом власних грошових замінників. Практичне значення досягнутих результатів полягає в можливості застосування їх у наукових студіях із нумізматики, історії економічної думки, грошового обігу, науки й техніки, криміналістики, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів.
Основні результати. У 1860-х рр. в окремих місцевостях Російської імперії, господарствах та на виробничих підприємствах з’явилися приватні грошові замінники (бони, жетони, марки, талони), поява яких була викликана нестачею розмінної монети. Уряд заборонив випуск локальних грошових суроґатів у вигляді марок, квитанцій, ярликів та інших знаків чи зобов’язань, що містили у собі необхідність виплати певної суми товарами або послугами. Відтворюється повний ланцюжок використання приватних бонів.
