Служба при дворі, "вірність монархові" та покровительство царських сановників як арґументи при обранні на уряд сотника Війська Запорозького
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.022Ключові слова:
Гетьманщина, Військо Запорозьке, право вільної елекції, сотник, козацька старшина, політична культураАнотація
Метою дослідження є аналіз характеру та масштабів занепаду засад вільної елекції козацької старшини Гетьманщини внаслідок втручання російської влади у процес кадрового забезпечення урядів сотенного рівня.
Методологія ґрунтується на стратегіях порівняння й типології.
Наукова новизна пов’язана з вивченням впливу імперського центру на характер адміністративних практик української автономії XVII–XVIII ст. через налагодження контролю за кадровою політикою Гетьманщини та свідоме розмивання засад вільної елекції козацької старшини. Увагу звернуто насамперед на намагання імперської влади після поразки антиросійського виступу гетьмана І.Мазепи 1708–1709 рр. змінити правове поле виборчого процесу, з одного боку, обмеживши волевиявлення козацького товариства й участь у ньому полкової старшини, а з іншого – поставивши його під контроль своїх офіційних представників. Детально розглянуто приклади прямого призначення на сотництво указами імператора, Сенату та інших владних інституцій Росії в обхід чинних у Гетьманщині правових норм і традицій. Реконструйовано процесуальні особливості та з’ясовано мотивацію таких кадрових рішень. Зокрема звернуто увагу на той факт, що при обґрунтуванні таких призначень лексема «вірності монархові» виразно домінувала над мотивами видатних здібностей чи службових заслуг претендентів. Установлено, що чимала частина призначених у такий спосіб старшин походила з Балкан і перед тим жодним чином не була пов’язана з Військом Запорозьким, а свою вірність Петрові І засвідчила під час Прутського походу 1711 р. Окремо досліджено практики протегування інтересів шукачів сотенного уряду державними діячами та воєначальниками Російської імперії, впливовими царедворцями та представниками династії Романових. Висвітлено у цьому контексті й особливий службовий аванс на посідання сотництва в Гетьманщині, що його забезпечувала служба при імператорському дворі, у тому числі в ранзі придворних співаків.