Революції у цивілізації раннього модерну: паралелі українського та світового досвіду
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.01.004Ключові слова:
доба раннього нового часу, цивілізація, Українська революція XVII ст., великі європейські революції, компаративний методАнотація
Мета пропонованої розвідки націлена на представлення українського революційного сеґменту органічною складовою єдиного ранньомодерного революційного циклу як активатора кардинальних змін цивілізаційного простору Європи.
Методологія та стратегія дослідження ґрунтуються на комплексному залученні методів, принципів і концепцій соціогуманітарних наук, що застосовуються у сучасних компаративістських практиках. Його новизною є визначення контактних горизонтів та площин перетинів українського й інших національних революційних потоків раннього нового часу, а також окреслення евристичної перспективи дослідження Національної революції XVII ст. в Україні в річищі теоретичних досягнень революціології.
Основний акцент зроблено на тому, що новітній історіографічний етап започаткував концептуальний перегляд революційного процесу раннього модерну, причому як в аспектах його загальної специфіки, так і трактування з нових теоретичних підходів кожної окремо взятої революції як унікального й водночас закономірного явища. На жаль, поза цією загальною методологічною тенденцією з відомих причин опинилася традиція вивчення українських революційних подій 1648–1676 рр. Однак порівняльний аналіз показує, що ці події вивели на порядок денний українського політичного життя весь першочерговий комплекс завдань, які визначали сутність ранньонового революційного процесу, – національні, державотворчі, громадянсько-демократичні, соціальні, запропонувавши щодо їх вирішення власні ориґінальні підходи й органічно долучивши тим самим Україну до утвердження на континенті нової цивілізації.
Пропонується висновок, що накопичений на сьогодні емпіричний матеріал, його аналітичне опрацювання в можливостях новітніх міждисциплінарних методик цілком об’єктивно підтверджує доцільність уписання українського прецеденту у загальну картину європейського революційного процесу ранньонової доби та віднайдення для нього відповідного місця у пропонованих на сьогодні класифікаційних схемах.