Дослідження стародруків та рідкісних видань: з історії атрибуції книжкових пам’яток

Анотація

Мета публікації – привернути увагу до проблеми артефактної цінності книжкової спадщини, представити деякі відомості з праць істориків книги минулого про книжкові раритети, важливі не лише для поодиноких бібліофілів, а насамперед для історії книжкової культури, для книгознавства як спеціальної історичної дисципліни.

Для виявлення та аналізу такої інформації застосовано методи евристики, джерелознавчого пошуку, відбору, аналізу і синтезу інформації, а головне – атрибуції: встановлення автора, назви, часу і місця виходу книги, визначення її цінності та рідкісності.

Наукова новизна: представлено інформацію про деякі стародруки, відомі лише за бібліографією, а також про неординарні видання чи окремі примірники рідкісних видань ХVII–ХХ ст., які відрізняються від основного накладу видання. Інформація зібрана автором статті за документами з архівних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського та деякими публікаціями, а також за власними емпіричними спостереженнями книжкових пам’яток.

Основні результати. Окрім введення в науковий обіг маловідомої чи призабутої інформації з праць істориків книги минулого про незвичайні видання чи примірники, аналізуються також терміни «унікум», «рідкісна книга», «варіанти видань», «видавничі підробки», «фальсифікати», «псевдовидання» та ін. Для достовірної атрибуції давніх видань наголошено на необхідності дослідження паперу книги, її художнього оформлення та якості поліграфічного виконання, унікальності примірника завдяки іншій присвяті, автографу видатної особи, цінних для історії коментарів, залишених власником книги на її берегах. Доводиться, що дослідження книжкових пам’яток, першим етапом якого є атрибуція книг, їх дбайливе збереження, ретельний науковий опис, популяризація в різний спосіб складають основи книжкового пам’яткознавства – наукового напряму й одночасно сфери практичної діяльності з рідкісними, цінними книжками, що є пам’ятками історії та культури.