ТЕМПОРАЛЬНІ ІМПЕРАТИВИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОГО РОЗВИТКУ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХІ ст.

Анотація

Висвітлено новий підхід і нетрадиційний погляд на соціально-трудову проблематику крізь призму темпоральності. Запропонований часовий конструкт відкриває нові грані складних, різновекторних драйверів соціально-трудового розвитку за сучасної цифрової доби. Розширено концептологію щодо часової сутності явищ і процесів у новій соціоекономічній реальності першої половини ХХІ ст.; аргументовано природу часових трансформацій і змін у організації і протіканні часу на різних рівнях суспільної ієрархії. Створено теоретико-прикладний базис для розбудови темпоральних стратегій суб’єктів економічної діяльності, що актуалізується у зв’язку із зміною форм, властивостей, функцій економічного і соціального часу.

Доведено наявність багатовимірності часу в новій соціоекономічній реальності, коли зникає відмінність між працею та дозвіллям і, як результат, виникає дифузія робочого і неробочого часу, а новим форматом життєдіяльності стають пришвидшення, поспіх, відчуття постійного дефіциту часу. Узагальнено темпоральні тренди, що сформувались у світовому соціумі на зламі тисячоліть і постають як парадокси «соціального часу». Доведено, що сучасне суспільство є суспільством прискорень. Акцентовано на парадоксі складного, різновекторного зв’язку між технічним прискоренням і соціальною взаємодією як на роботі, так і у вільний від роботи час на противагу очікуваному різкому зростанню вільного (позаробочого) часу.

Наведено пропозиції щодо інваріантних моделей робочого часу за сучасних трансформацій у світі праці, що корелюють із стандартною і нестандартними моделями зайнятості. Запропоновано розробити національний проєкт, пов'язаний з експериментальною оцінкою соціально-економічних наслідків різноманітних моделей робочого часу. Доведено, що соціально-економічна, соціально-трудова проблематики набудуть більш швидкого й якісного вирішення за умови використання теорії темпорального аналізу та її імплементації у практику економічної діяльності на засадах забезпечення стійкого розвитку.