ВІД СИНТЕЗУ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЙ ДО ПОЛІТИЧНОГО КОНСЕНСУСУ: МОНЕТАРНО-ФІСКАЛЬНІ ДИЛЕМИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ КОРОНАКРИЗИ

Анотація

Базуючись на ревізії змістовних положень неокласичного синтезу і нового макроекономічного консенсусу задля висвітлення особливостей інтерпретації їхніми адептами макроекономічних процесів, природи циклічних коливань і способів їх нівелювання та коригування, проведено аналіз урядових програм макроекономічної стабілізації обраних країн на предмет встановлення їх відповідності науковим підходам, що детермінують політичний вибір на користь застосування монетарних і/або фіскальних інструментів стимулювання економічної активності. Встановлено, що найбільш затребуваними в політичній площині стають висновки нового неокласичного синтезу (Нового макроекономічного консенсусу), який об'єднує новий кейнсіанський підхід і підхід реального ділового циклу, втім і вони коригуються в довільній формі, залежно від пріоритетності завдань, що ставить перед собою уряд (прагнення до досягнення повної зайнятості; стабілізація цін; економічне зростання і рівновага платіжного балансу; ефективне використання обмежених ресурсів), передбачають здебільшого короткостроковий горизонт планування, що ускладнює вихід із «зачарованого кола» економічної політики, коли її динамічний розвиток стає заручником потреби в постійній адаптації поведінки відповідно до мінливих умов, які вона сама своїм коригуванням і зумовлює. Виявлено, що в ситуації коронакризи питання боротьби з одночасними проявами шоків попиту і пропозиції,та зокрема безробіттям, визнаються за пріоритетні й прагнуть бути вирішеними за рахунок поєднання інструментарію монетарної та фіскальної політик, у тому числі й на засадах регуляторної конкуренції, яка реалізується
засобами неопротекціонізму, що визначається нами як сукупність
принципів, інструментів і методів регуляторної політики держави у сфері міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталу і зарубіжних інвестицій, а також міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин, імперативом реалізації якої є стимулювання соціально-економічного розвитку та економічного зростання країни шляхом створення умов для підвищення економічної активності всіх суб’єктів господарювання.