ІНСТИТУЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕЛАСТИЧНОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ: ТРЕНДИ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ

Анотація

Однією з актуальних для України проблем є підвищення рівня зайнятості для забезпечення сталого економічного зростання. Одним з показників, який використовується для аналізу сенситивності зв’язку між економічним зростанням і зайнятістю, є еластичність зайнятості, дослідження якої у світі показує послаблення взаємозв’язку. З огляду на необхідність пошуку стратегії економічного зростання, зумовленої розширенням сфери праці, важливим є дослідження інституційних особливостей національного ринку праці в контексті можливостей реалізації трудового потенціалу і вдосконалення політики створення робочих місць.
Дослідження національних тенденцій еластичності зайнятості як одного з важливих індикаторів ринку праці дозволило визначити інституційні особливості, серед яких вагомою є те, що економічне зростання не сприяє масштабному створенню робочих місць і розрив тенденцій між ВВП і зайнятістю з роками збільшується. Подальше ігнорування зазначених проблем і штучне вирішення окремих з них лише посилюють пастку соціально-трудової ексклюзії та деформують національну соціальну політику, що обмежує інклюзивний економічний розвиток. Таким чином, економічне зростання є важливою, але недостатньою передумовою розвитку ринку праці України, що зумовлює необхідність активізації політики зайнятості та створення робочих місць.
Соціально-трудова інклюзія в Україні є можливою через посилення взаємозв’язку між сплатою ЄСВ, податком на доходи фізичних осіб та соціальним забезпеченням, соціальним захистом і доступом до якісної соціальної інфраструктури. Слід розвивати практики обумовлених соціальних трансфертів, коли людина отримує певну соціальну допомогу при певній тривалості зайнятості протягом року. Наведено світові практики створення робочих місць, адаптація яких в Україні сприятиме підвищенню рівня зайнятості та зростанню ВВП.