ОСОБЛИВОСТІ КОРПОРАТИЗАЦІЇ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В ЗАРУБІЖНІЙ ТА ВІТЧИЗНЯНІЙ ПРАКТИЦІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Розкрито теоретичні основи соціально-економічної природи сільськогосподарського підприємства, сформульовані основоположниками агроекономіки А.Теєром, Й. Тюненом, Т. Бринкманом та іншими вченими, що дає змогу обґрунтувати особливості корпоратизації аграрного сектору. Досліджено історію проникнення несільськогосподарського капіталу в аграрний сектор різних країн протягом ХХ ст., розглянуто передумови, що спонукали або сприяли корпоратизації сільського господарства шляхом поглинання фермерських господарств, несправедливої конкуренції на земельному ринку, колонізації капіталом сільськогосподарських земель країн із слабкими правовими інструментами і корумпованою або некомпетентною владою. Узагальнено специфіку й негативні наслідки діяльності агро-промислово-торгових корпорацій, на прикладі України доведено, що вони практично не змінюються залежно від аналізованих країни чи періоду. Окреслено панораму агрохолдингізації України, виділено три її етапи, охарактеризовано їх особливості та наслідки для сільського господарства і сільського розвитку: прибуткові, орієнтовані на інвестора; кооперативні, орієнтовані на свого члена-клієнта; неприбуткові, представлені виробничими соціально орієнтованими корпораціями, створеними для спільного ведення господарської діяльності. В Україні функціонують корпорації лише першого типу, серед яких дедалі більше домінують вітчизняні та міжнародні корпорації з несільськогосподарським капіталом. Систематизовано основи аграрних політик західноєвропейських, північноамериканських та інших країн, які призупинили або не допустили колонізації сільського господарства промислово-торговельно-фінансовим капіталом. Виокремлено ті їх напрями, які необхідно і можливо адаптувати до умов України з метою створення сприятливого інституціонально-правового середовища для розвитку корпорацій другого і третього типів.