ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

Анотація

Викладено авторське бачення вирішення проблеми досягнення збалансованого рівня використання земель лісогосподарського призначення у системі інституціональних зв’язків суспільно-економічного розвитку з урахуванням євроінтеграційних процесів. В Україні існує багато фундаментальних законів, які регулюють лісогосподарське землекористування, але неузгодженість і недостатня ефективність окремих законодавчих положень не сприяють досягненню збалансованого використання земель лісогосподарського призначення. Запропоновано шляхи вдосконалення функціонування інституціонального регулятора, зокрема, наведено конкретні пропозиції щодо розробки та внесення змін до Лісового, Земельного та Податкового кодексів України. Необхідно законодавчо закріпити, що об'єктом праці для ведення лісового господарства є землі лісогосподарського призначення. Також на сьогодні має місце неузгодженість норм окремих законів України з Лісовим та Земельним кодексами. Зокрема, Закони України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про оцінку впливу на довкілля» необхідно доповнити нормами стосовно правових та організаційних засад оцінки впливу лісогосподарської діяльності на стан земель лісогосподарського призначення. Це сприятиме впровадженню системи правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на охорону земель не за наявністю біоценозу на поверхні ґрунту, а за цільовим призначенням. Необхідно розробити та прийняти Закон про ліси в Україні та Порядок використання земель лісогосподарського призначення, в основу якого доцільно покласти раціональні й апробовані принципи інтегрованого екологічного управління польського Закону (Ustawa) про ліси. У підсумку це сприятиме вирішенню ключових завдань функціонування фінансово-економічного механізму досягнення збалансованого рівня використання земель лісогосподарського призначення.