МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО ПРОЦЕНТА НА МАКРОЕКОНОМІЧНОМУ РІВНІ ТА ЙОГО ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ

Анотація

Показано, що сьогодні тему «Процентна ставка фактори, що на неї впливають» досить докладно висвітлено з точки зору ідентифікації та класифікації цих факторів. Проте і класичні, і сучасні теорії розглядають процентну ставку як відносини, що виникають між економічними агентами: «власник коштів (кредитор) і суб’єкт, який потребує додаткових коштів (позичальник)», не виокремлюючи при цьому банки.
Банківський процент розглядається винятково на мікроекономічному рівні як скоригована, залежно від умов надання кредиту чи залучення депозиту та фінансового стану банку, фундаментальна ставка. Але невирішеним залишається запитання фундаментальної ставки, сформованої на макроекономічному рівні.
У процесі прийняття рішення про розмір процентної ставки банки мають перед собою дві мети: максимізація прибутку та управління ризиками. Обгрунтовано ідею про те, що визначальними у формуванні фундаментальної ставки є фактори ризику та ефективного використання залучених коштів.
Показано, що базовим фактором формування банківського процента, який поєднує в собі елементи ризику і прибутковості, є ліквідність. При цьому, під впливом законів поведінкової економіки, лінійний вплив ліквідності трансформується в еліпсоподібний. Проаналізовано, що фактори суб’єктивної властивості (ставка рефінансування центробанку, його дохідність) – фактори ефективності, та їх вплив на процентну ставку проявляється лише в контексті порівняння з впливом базового фактору. Обгрунтовано, що в умовах кризи головним мотиваційним елементом при прийнятті рішення про розмір процентної ставки стає управління ризиком відпливу коштів клієнтів. Подано модель процентної ставки і результати моделювання для банківської системи України, які є досить близькими до реальних показників ринку.