ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АГРОЕКОНОМІКИ: РЕТРОСПЕКТИВА І СУЧАСНІСТЬ

Анотація

Досліджується формування в теорії та на практиці двох діаметрально протилежних шкіл аграрної економіки. Перша вважає, що сільське господарство підпорядковується загальним економічним законам капіталістичної системи господарювання (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс), а друга – що галузі притаманні особливості, які обмежують це підпорядкування, внаслідок чого дана сфера лише «віддзеркалює» загальну капіталістичну політекономію. Розкрито основи шкіл другого напряму, сформовані класиками агроекономіки А. Теєром, Й. Тюненом, Т. Бринкманом і розвинуті Е. Давідом, С. Булгаковим, Т. Гольцем, О. Чаяновим, М. Макаровим та іншими вченими.
Огляд практики господарювання у світовому аграрному просторі довів, що сільське господарство успішно розвивається там, де визнається специфіка соціально-економічних відносин в аграрному секторі, зумовлена переплетінням у галузі природних і економічних умов відтворення, особливостями використання трудових і земельних ресурсів, впливом рентного чинника, низькою еластичністю попиту на основні види сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, значущістю соціальних і екологічних функцій сільського господарства для розвитку суспільства.
Країни ж, де аграрна політика базується на принципах загальноекономічних законів капіталізму, які аргументують переваги великих капіталістичних господарств, концентрації та глибокої спеціалізації сільського господарства, підпорядкованість виробництва максимізації прибутку тощо, стикаються з негативними соціальними і економічними наслідками, втрати від яких у сукупності переважають економічні вигоди орієнтованої лише на капітал системи господарювання.
Аналізується розвиток агроекономічної науки в умовах сучасного науково-технічного прогресу і глобалізаційних процесів, яка, розширивши під впливом їх позитивних результатів і негативних наслідків змістове наповнення соціальних і екологічних функцій сільського господарства, довела рівнозначність цих функцій економічній функції галузі. Розкривається сутність концепції багатофункціональності сільського господарства, яка визнана міжнародним співтовариством інструментом розробки аграрних політик сталого розвитку сільського господарства. У даному контексті аналізуються проблеми вітчизняних наукових агроекономічних течій і наслідки їх реалізації у процесі реформування аграрного сектору України.