ГЛОБАЛЬНІ ДИСБАЛАНСИ ТА НОВИЙ ПРОТЕКЦІОНІЗМ: ІНСТИТУЦІЙНА ГІПОТЕЗА

Анотація

Частина причин нинішнього загострення торговельних, фінансових та геоекономічних дисбалансів і конфліктів перебувають у ціннісно-інституційній площині. За останні 25 років відбулося швидке розширення простору економічної влади ТНК за рахунок нових технологій та інноваційних фінансових інструментів. Конкурентний тиск змусив ТНК рухатись у глобальний простір, освоювати глобальні людські, природні та технологічні ресурси. Світовий капіталізм залучає до сучасних технологій величезні маси людей з різними цінностями, вподобаннями та мотивами. На одному й тому самому ресурсному просторі зійшлися різні соціальні епохи та цивілізації, від архаїчних та традиційних суспільств до пост- і неомодерну, з притаманними їм ритмами соціального життя.
Завдяки глобальним ринкам, інформаційним мережам, лібералізації умов міжнародної торгівлі та руху капіталу, а також ринковим трансформаціям у країнах державного соціалізму кількість взаємодіючих суб’єктів за останні 25 років збільшилася на порядок (у 10 разів), одночасно складність системи могла зрости на декілька порядків (у 100 або більше разів). Інститути індустріального походження не здатні ефективно знижувати невизначеність такого широкого та складного фінансово-економічного простору. Збої, шоки, кризи супроводжуватимуть взаємну адаптацію фактичної складності глобальної економіки та інтегруючих можливостей її інституційного порядку. «Новий протекціонізм» як зміна підходів до оцінки вигод і втрат від глобалізації з боку США може бути початком вирівнювання дисбалансів інституційного розподілу відповідальності між суверенними державами та міжнародними інститутами відповідно до фактичного розподілу ресурсів та економічної влади в сучасному суспільстві. Нова модель глобалізації продовжить процеси поглиблення позитивної взаємозалежності, але на підставах пристосування суверенної ідентичності та соціальної відповідальності національних держав до нових технологічних та інституційно-соціальних реалій