ЕКОЛОГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕОІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК

Анотація

Забезпечення сталого розвитку потребує ефективного поєднання стратегій неоіндустріалізації та екологізації економіки. Критерієм успіху існуючих підходів до екологічного регулювання неоіндустріального розвитку є подолання залежності високої конкурентоспроможності національної економіки від рівня техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, тобто ресурсозалежності від відходомісткості виробництва. Згідно з результатами міжнаціональних порівнянь, різниця між макроекономіками за економічними та екологічними показниками на глобальному ринку залишається значною.
Отже, важливо визначити найбільш ефективні підходи до екологічного регулювання неоіндустріалізації на основі встановлення найкращих соціально-економічних та екологічних результатів господарювання на макрорівні. Для цього запропоновано підхід до двокритеріального оцінювання економіко-екологічної ефективності національних економік, який грунтується на використанні інтегральних індексів, розроблених у межах досліджень ООН, – глобальної конкурентоспроможності та екологічного сліду. Запропонований підхід дозволяє врахувати інтенсивність та соціально-економічну доцільність вичерпання доступної біомісткості, а також визначити здатність національних економік до розвитку за рахунок реалізації виробничого потенціалу. На підставі цього оцінено поточний рівень економіко-екологічної ефективності України та обгрунтовано вибір:
– найкращих підходів до екологічного регулювання неоіндустріального розвитку, властивих висококонкурентним національним економікам з профіцитом біомісткості; при конкурентоспроможності, більшій за середній рівень (> 4,5 бала), тиск екологічного сліду утримується в межах доступної біомісткості;
– країн, які можна вважати еталонними (Фінляндія, Швеція, Великобританія та Польща) порівняно з Україною за показником місткості екосистем (? 100 гга) та які досягли більш високого рівня конкурентоспроможності (> 4,03 бала), тобто є економічно ефективнішими за аналогічних або менших ресурсних можливостей.